Пухлини шлунково-кишкового тракту (ШКТ)

Рак шкт — поняття, що поєднує в собі всі наявні онкологічні захворювання травного тракту, до якого входить велика група злоякісних новоутворень у різних органах ШКТ. Ця група захворювань є найбільшою у структурі онкологічних патологій, що вражають людей середнього та похилого віку незалежно від статі.

Зважаючи на те, що злоякісні новоутворення травної системи протягом тривалого часу ніяк себе не проявляють, у міру розвитку хвороба здатна вражати значні обсяги тканин і метастазувати як у сусідні, так і у віддалені органи, викликаючи розлади роботи органів ШКТ тільки тоді, коли утворення досягло значних розмірів. Знаючи перші ознаки раку шкт, пацієнт отримує можливість своєчасно звернутися до лікаря, пройти діагностику та почати терапію, підвищивши тим самим шанси на повне одужання. Виживання при онкології органів травного тракту значно нижче, ніж при інших типах раку, та, згідно зі статистикою, становить до 30 % при раку шлунка, до 68 % при раку кишечника і всього до 9 % при раку підшлункової протягом 5 років, а летальність даної патології перевищує смертність від онкології простати та грудей сукупно.

На сьогодні лікарям досі не вдалося встановити конкретних причин, що призводять до розвитку онкології в цілому та злоякісних патологій органів ШКТ зокрема, проте відомо, що наявність генетичної схильності, а також зовнішні фактори, які сприяють росту злоякісних клітин, здатні провокувати та посилювати трансформацію здорових клітин у неопластичні. Серед таких факторів виділяють шкідливі звички, нераціональне харчування, хронічні та недоліковані запальні захворювання травних органів, зловживання прийомом деяких лікарських засобів, надмірна маса тіла.

Нижче ми детально розглянемо симптоми раку органів шкт, а також підкажемо, як визначити рак шкт, які способи лікування патології існують і як можна не допустити її розвитку.

Симптоми та ознаки раку ШКТ

Перші симптоми раку шкт багато хто часто пов’язує зі звичайним нездужанням або харчовим отруєнням, проте якщо вони не проходять протягом тижня і довше, варто звернутися до лікаря за консультацією.Типові симптоми раку шкт:

• загальна слабкість та нездужання без видимих ​​причин;
• часті позиви до дефекації;
• хронічні розлади випорожнень;
• поява в калових масах слизових або кров’яних домішок;
• біль у животі та/або здухвинній ділянці;
• постійно підвищена субфебрильна температура тіла у діапазоні 37,1 – 37,5 градусів;
• різка втрата ваги;
• виражена асиметрія та зміна форми твердих випорожнень;
• знижений гемоглобін (спостерігається при внутрішніх кровотечах).

Рак шкт, перші ознаки якого мають загальний характер, також можна запідозрити з появою наступних симптомів:

• тиск у ділянці очеревини або грудної клітки, що віддає в спину;
• порушення проходження їжі стравохідними шляхами;
• проблеми з виведенням жовчі та панкреатичних ферментів;
• розлади травлення, що супроводжуються спазмами, здуттям живота, у поєднанні з появою в калових масах часточок неперетравленої їжі;
• зміна кольору екскрементів.

У міру прогресування захворювання під назвою рак шлунково-кишкового тракту симптоми стають більш специфічними, оскільки до них призводить зростання пухлини, проростання її в сусідні тканини, здавлення залоз і тиск утворення на сусідні органи. Такими ознаками є:

• постійна нудота;
• часте блювання;
• різка втрата апетиту;
• болі в зоні локалізації пухлини, що посилюються після фізичних навантажень або їди;
• надто швидке насичення, втрата відчуття голоду, анорексія;
• постійний метеоризм, бурчання у животі, здуття, відрижка, хронічні запори;
• промацування утворення через черевну стінку.

Залежно від того, де локалізований рак шкт, симптоми можуть дещо відрізнятися:

• при онкології шлунка спостерігатиметься анемія, блювання з домішками крові, забарвлення калу в чорний колір;
• злоякісні утворення в печінці можуть викликати жовтяницю, свербіж шкіри, запори, що чергуються з діареєю, метеоризм, знебарвлення калових мас.

Види раку ШКТ

Залежно від розташування пухлини в медицині розрізняють одразу кілька видів раку:

• шлунка;
• підшлункової залози;
• печінки (первинні та метастатичні новоутворення);
• жовчних проток;
• тонкого кишківника;
• товстого кишківника;
• анального отвору та прямої кишки;
• гастроінтестинальні стромальні утворення;
• пухлина сигмоподібної кишки.

Залежно від форми, зовнішнього вигляду, темпів росту та складу клітин пухлини при діагнозі рак шкт онкологія може бути:

• виразковою — поступове зростання пухлини перекриває просвіт органів;
• поліпозною — злоякісні вузли різного розміру випирають у просвіт органів, перекриваючи його;
• дифузною (інфільтративною) — пухлина формується під слизовою оболонкою, вражаючи всі шари органа, і розростається на всі боки від первинного формування, часто супроводжується утворенням виразок на поверхні ураженої злоякісним процесом ділянки тканин.

Залежно від будови клітин, з яких складається утворення, також виділяють кілька видів пухлин. За цією ознакою можна визначити агресивність хвороби та прогноз її розвитку. Розрізняють пухлини:

• Високодиференційовані — злоякісні клітини схожі на нормальні, пухлина росте повільно, а метастази розвиваються тільки в термінальних стадіях патології.
• Помірно диференційовані — патологічні клітини значно відрізняються від здорових, зростання утворення відносно повільне, проте метастази можуть формуватися вже на 3 стадії злоякісного процесу.
• Низькодиференційовані — неопластичні клітини практично повністю відрізняються від нормальних, пухлина швидко зростає, метастази вражають як сусідні тканини, так і лімфовузли та віддалені органи.
• Недиференційовані — незрілі клітини формуються зі слизової оболонки, перебіг хвороби вкрай агресивний, утворення зростає стрімко і дає метастази вже на ранніх стадіях з несприятливим прогнозом для пацієнта.

Діагностика

Щоб точно визначити рак шкт, діагностика проводиться комплексно та передбачає проведення детального обстеження пацієнта, що дозволяє встановити не тільки наявність патології, але і її точну локалізацію, розмір і тип пухлини. Для цього проводять наступні інструментальні та лабораторні дослідження:

• біохімічний та розгорнутий аналіз крові;
• ендоскопічне дослідження (сигмоскопія, фіброгастродуоденоскопія, фіброколоноскопія) з біопсією утворення та гістологічним дослідженням зразка пухлини;
• ультразвукова діагностика;
• комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, рентгенологічне дослідження — дозволяють точно визначити розташування, розмір і межі пухлини.

Рання діагностика раку шкт значно підвищує шанси пацієнта на повне одужання та покращує прогноз захворювання. З цією метою людям зі схильністю до розвитку злоякісних новоутворень рекомендується регулярно проходити профілактичні обстеження — скринінгові програми onko check up. Таке обстеження включає загальні лабораторні аналізи, аналізи на онкомаркери, проведення інструментальних досліджень — УЗД, КТ або МРТ, ендоскопічне обстеження. Такі програми дозволяють визначити схильність людини до розвитку певних видів раку, діагностувати передракові стани та виявити патологію на ранніх стадіях, а також знайти інші небезпечні захворювання.

Методи лікування

Лікування раку шлунка проводиться комплексно, проте ключове місце в терапії приділяється хірургічним втручанням, що дозволяють повністю видалити злоякісне утворення. При цьому пухлину видаляють, захоплюючи невелику кількість здорових тканин, а за наявності метастазів видаленню підлягають також розташовані поряд з ураженим органом лімфовузли, щоб запобігти можливому рецидиву хвороби. Своєчасне видалення пухлини підшлункової залози та новоутворень інших органів ШКТ дає відмінний результат і після проведення комплексного лікування дозволяє пацієнту на довгі роки забути про цю страшну патологію. На останніх стадіях при діагнозі рак ШКТ лікування проводять симптоматичне або паліативне з метою максимально полегшити тяжкий стан хворого.

Деякі пухлини є неоперабельними з причини занадто пізнього виявлення, множинного метастазування або неможливості проведення операції через тяжкий стан або літній вік пацієнта.

Як додаткові методи лікування застосовують:

• Променеву терапію (для зменшення розмірів пухлини до операції і для пригнічення зростання злоякісних клітин, що залишилися після хірургічного втручання).
• Хімієтерапію — введення спеціальних препаратів, що пригнічують ріст ракових клітин. Проводять як до, так і після операції, а також як один із методів паліативного лікування.

Реабілітація

Операція з видалення раку прямої кишки та інші хірургічні втручання з видалення злоякісних уражень органів ШКТ вимагають досить тривалої реабілітації, термін якої залежить від того, на якій стадії захворювання пацієнт звернувся за допомогою. У середньому реабілітаційний період після операції триває 2 – 4 тижні, не включаючи періоду променевої або хімієтерапії. Протягом цього часу у хворого повністю гояться шви, він починає приймати їжу та пересуватися самостійно (до цього поживні розчини вводяться внутрішньовенно або через назогастральну трубку, щоб не заважати відновленню органів, які піддалися хірургічному втручанню).

Після відновлення органів залежно від локалізації й типу пухлини пацієнту проводять променеву або хімієтерапію для ліквідації ракових клітин, що залишилися, і запобігання рецидиву хвороби.

Опромінення та хімієтерапія проводяться курсами, які можуть тривати до 6 місяців.

При діагнозі рак шлунково-кишкового тракту прогноз виживання безпосередньо залежить від своєчасності проведення операції. У випадках, коли пухлина була видалена на 1 – 2 стадіях хвороби, до 90 % пацієнтів живуть понад 5 років. Якщо операцію провели на 3-й стадії раку, виживання знижується до 40 %. На 4-й стадії операція вважається паліативною, а виживання після неї досягає 5 і більше років лише у 4 % пацієнтів.

Можливі ускладнення після операції з видалення злоякісної пухлини ШКТ

Основним ускладненням після проведення хірургічного втручання щодо видалення онкології органів ШКТ є рецидив хвороби та поява повторної пухлини. Так, рак шлунка може знову з’явитися в частині органа, що залишилася після операції, або зоні анастомозу. Як правило, рецидиви найчастіше трапляються протягом перших 3 років після операції та пов’язані здебільшого з неповним видаленням злоякісних клітин. У такому разі операцію проводять повторно або призначають хворому курс променевої або хімієтерапії, причому дуже важливо видалити новоутворення до того, як воно дасть метастази.

Крім рецидиву хвороби, поширені й класичні післяопераційні ускладнення, до яких належать:

• тривалий больовий синдром;
• дискомфорт, зокрема під час створення стоми;
• запальний процес у зоні швів;
• розвиток кровотеч;
• перитоніт;
• звуження окремих ділянок кишечника;
• утворення спайок;
• кишкова непрохідність;
• тромбоз;
• неспроможність анастомозу.

Розвиток описаних вище ускладнень можливий як після класичної відкритої операції, так і після лапароскопії, але в останньому випадку ризик післяопераційних проблем у рази нижчий.

Джерела

• Е. М. Аксель. Статистика злокачественных новообразований желудочно-кишечного тракта // Сибирский онкологический журнал, 2017, №16 (3), с. 5-11.
• Л. А. Митина, В. М. Хомяков, С. О. Степанов. Общие принципы ультразвуковой диагностики опухолей пищевода, желудка и толстой кишки // Российский онкологический журнал, 2012, №1, с. 28-31.
• В. Ю. Скоропад, Б. А. Бердов, Л. В. Евдокимов, Л. Н. Титова. Интраоперационная лучевая терапия — инновационная технология в комбинированном лечении опухолей желудочно-кишечного тракта // Поволжский онкологический вестник, 2013, №1, с. 4-10.
• Kentaro Murakami, Hisahiro Matsubara. Chronology of Gastrointestinal Cancer // Surg Today. 2018 Apr; 48(4):365-370. doi: 10.1007/s00595-017-1574-y. Epub 2017 Aug 9.
• Nathan M Krah, L Charles Murtaugh. Differentiation and Inflammation: ‘Best Enemies’ in Gastrointestinal Carcinogenesis // Trends Cancer. 2016 Dec; 2(12):723-735. doi: 10.1016/j.trecan.2016.11.005.