Пухлина наднирників

Пухлина наднирників, доброякісна або злоякісна, — досить рідкісна патологія. На мільйон людей припадає не більше ніж 2 випадки подібних захворювань. У групі ризику — жінки 40 – 50 років та діти до 5 років. Головна небезпека стану, особливо якщо процес онкологічний, — безсимптомний перебіг. Довгий час пацієнт, в організмі якого розвивається рак, не підозрює про його існування. Тим часом рак надниркових залоз схильний метастазувати в легені, печінку та інші органи. Тому за наявності діагнозу пухлина наднирників лікування треба довіряти лише професіоналам, які мають великий позитивний досвід у розв’язанні таких проблем.

Ми відповіли на запитання, що таке пухлина надниркових залоз. Слід пояснити локалізацію проблеми та вказати, що наднирники — це залози ендокринної секреції, які розташовані у верхньому полюсі нирок. Вони беруть участь у багатьох важливих процесах в організмі та є частиною ендокринної системи.

Види

Якщо розглядати пухлини наднирників, види патології умовно можна розділити на доброякісні та злоякісні, які виявляються у чоловіків і жінок. Розглянемо класифікацію онкологічного процесу. Якщо атипові клітини проникають у залозистий епітелій з інших органів, пухлини вважаються вторинними (метастази). Залежно від здатності продукувати гормони пухлини бувають гормонально активними та гормонально неактивними.

Пухлина надниркових залоз у жінок і чоловіків може розвиватися за стадіями:

• 1 стадія. Новоутворення до 5 см, знаходиться безпосередньо у наднирнику.
• 2 стадія. Пухлина має діаметр понад 5 см, але розташована в межах ураженого наднирника.
• 3 стадія. Новоутворення досягає діаметра понад 5 см, вростає в навколишні тканини або метастазується.
• 4 стадія. До злоякісного процесу залучаються: навколишні структури, регіонарні лімфатичні вузли, віддалені органи.

Симптоми

Спочатку пухлина надниркових залоз симптоми не проявляє, але коли розмір новоутворення збільшується, починається тиск на найближчі органи. Це може супроводжуватися:

• болем у животі;
• підвищенням температури тіла;
• болем у спині або попереку;
• апатією або депресією;
• порушенням менструального циклу;
• прискореним сечовипусканням;
• м’язовими спазмами.

Якщо розвивається гормонально активна пухлина наднирників, симптоми у чоловіків і жінок можуть мати свою специфіку. Наприклад, продукування кортизолу. Хронічне підвищення рівня гормону супроводжується перерозподілом жирової клітковини: тонкі ноги, круглий живіт і відкладення жиру в ділянці 7-го хребця, стоншенням шкірного покриву, порушенням циклу сну та багатьма іншими моментами.

Причини

Причини пухлини наднирників вивчені не повністю. Їхня поява може виникнути через генетичну схильність, адже вченим вдалося встановити зв’язок між мутацією гена TP53 і підвищеним ризиком розвитку раку надниркових залоз. Більш конкретно визначені фактори, які можуть спровокувати розвиток патології:

• регулярні контакти з високотоксичними речовинами, наприклад важкими металами;
• збільшення рівня запального процесу в організмі;
• шкідливі звички;
• імунні порушення;
• гормональні збої;
• серйозні травми поперекового відділу хребта.

У деяких людей ця патологія має вторинний характер та обумовлена ​​злоякісними пухлинами іншої локалізації.

Як діагностувати

Як визначити пухлину надниркових залоз? Перше, з чого треба розпочати, — візит до багатопрофільного медичного центру до профільного фахівця. Лікар збере скарги пацієнта, проведе огляд і призначить додаткові дослідження. Перелічимо найважливіші з них:

• УЗД надниркових залоз. Дозволяє оцінити структуру та розміри залоз, виявити локалізацію новоутворень, їхні розміри та щільність, а також ступінь васкуляризації.
• Лабораторні аналізи. Потрібно здати аналізи на гормони, загальний аналіз крові, а також лабораторні дослідження, які визначають рівень тестостерону, кортизолу, андростендіону.
• КТ або МРТ надниркових залоз із контрастуванням. Дозволяє отримати більш точні відомості про розташування новоутворення та його вплив на навколишні структури. За специфікою накопичення контрастної речовини роблять припущення про можливу природу пухлини.

Також злоякісна або доброякісна пухлина надниркових залоз потребує додаткових досліджень, щоб точно визначити природу та характер новоутворення. Не менш важливо вивчити стан лімфовузлів, визначити, чи є метастазування.

Методи лікування

Як ми вже говорили вище, запідозрити пухлину надниркових залоз, ознаки якої зазвичай змазані, пацієнтові досить складно. Тому дуже важливо регулярно проходити чек-апи, не нехтувати візитами до лікаря, якщо непокоїть загальне погіршення самопочуття, проблеми зі сном та інші захворювання.

Що стосується безпосереднього усунення патології, використовується комбінований підхід, який поєднує радикальні та консервативні методи. Як правило, злоякісна пухлина кори наднирників усувається оперативно.

Першим та основним етапом лікування є хірургічна операція. Надалі можуть призначатися курси хімієтерапії, радіотерапії, імунної або таргетної терапії. Все залежить від особливостей кожного конкретного випадку, реакції організму пацієнта на лікування, наявності супутніх захворювань та інших факторів. Також пухлини кори надниркових залоз лікують, виходячи з вікового фактора.

Що стосується консервативних методів, то охарактеризуємо найдієвіші з них:

• Хімієтерапія. Проводиться перед операцією, спрямована на зменшення розмірів пухлини. Також її виконують і на післяопераційному етапі, адже вона забезпечує знищення залишкових злоякісних клітин.
• Променева терапія. Дозволяє ліквідувати атипові клітини, які можуть проникнути через лімфатичні вузли всередину органів, що оточують наднирники. Зазначимо, що найчастіше променева терапія є важливою складовою паліативного лікування.
• Гормональна терапія. Оскільки надниркові залози беруть участь у багатьох життєво важливих процесах, а саме виробленні гормонів, гормональна терапія дозволяє скоригувати баланс гормонів в організмі.

І, нарешті, за наявності пухлини наднирників клінічні рекомендації можуть включати симптоматичну терапію, яка має поліпшити самопочуття пацієнта та полегшити його стан.

Якщо говорити про хірургічне лікування, то воно майже у всіх клінічних випадках є обов’язковим. Виняток становлять лише доброякісні новоутворення невеликого розміру, які не несуть небезпеки для життя і здоров’я пацієнта та потребують динамічного спостереження з боку лікаря.

Найчастіше хірургічне лікування патології виконується шляхом лапароскопічної адреналектомії. Це щадна операція, під час якої уражений орган видаляють разом із пухлиною через невеликі проколи у животі. Її переваги в порівнянні з класичною відкритою методикою:

• пошкодження тканин зводиться до мінімуму;
• крововтрати практично немає;
• хід операції контролює мініатюрна камера, яка виводить зображення на екран;
• ризики занести інфекції значно знижені;
• не потрібно встановлювати дренаж;
• післяопераційного болю практично немає;
• загоєння проходить у рази швидше;
• шрамів не залишається.

Чи зможе пацієнт повністю відновитися та подолати пухлину надниркових залоз? Прогноз залежить від типу новоутворення, стадії захворювання, особливостей організму та інших факторів.

Реабілітація

Якщо пухлина наднирників метастази не дала і була проведена органозбережна операція, то пацієнта виписують зі стаціонару багатопрофільного медичного центру через кілька днів після втручання. Якщо операція була відкрита, затриматися в стаціонарі доведеться на 10 днів і довше.

У період госпіталізації пацієнту призначають симптоматичне лікування та препарати для профілактики можливих ускладнень. Також лікар видає йому рекомендації щодо способу життя. Зверніть увагу на те, що всі пацієнти, в яких підтвердився рак, обов’язково мають проходити диспансеризацію.

Як позбутися пухлини наднирника? Важливим є не тільки правильно підібране хірургічне та консервативне лікування. Пацієнт має дотримуватись таких принципів:

• вести здоровий спосіб життя;
• займатись фізкультурою;
• відмовитись від шкідливих звичок;
• дотримуватись принципів здорового харчування.

Дуже важливо регулярно перевірятися у лікаря та не пропускати профілактичні УЗД. Бажаємо вам міцного здоров’я та гарного самопочуття!

Джерела

• Heller R.A., Song K., Onasch M.A., Fischer W.H., Chang D., Ringold G.M. Complementary DNA cloning of a receptor for tumor necrosis factor and demonstration of a shed form of the receptor. Proc. Natl. Acad. Sci. USA.–1990.–Vol.87.–p.6151–6155.
• Kakeji Y., Machara Y., Orita H. et al. Argyrophilic mucleolar organizer region in endoscopically obtained biopsy tissue: A useful predictor of nodal metastasis and prognosis in»carcinoma of’the stomach //J.Am.College of Surgeons.–1996.–Vol. 182.–N6.–p.482–487.
• Knudson СМ., Tung K.S., Tourtellotte W.G., Brown G.A., Korsmeyer S.J. Bax–deficient mice with lymphoid hyperplasia and male germ cell death. Science.–1995. –Vol.270.–p.96–99.