Артроз дуговідросткових суглобів

Артроз дуговідросткових суглобів — захворювання, яке призводить до руйнування суглобових хрящів хребта та появи кісткових наростів, що спричиняє біль, обмеженість руху та інші симптоми залежно від ураженого відділу. Причини артрозу можуть бути різними, але найчастіше вони пов’язані з травмами відділів хребта, віковими змінами, малорухомим способом життя, підвищеними фізичними навантаженнями на спину. За наявності патології «артроз дуговідросткових суглобів» лікування спрямоване на усунення больового синдрому, відновлення рухливості пацієнта і може включати медикаментозну терапію, фізіотерапію, ортопедичну корекцію, хірургічне втручання та народні засоби. Залежно від симптомів і стадії захворювання вибір методу визначається ортопедом, травматологом або неврологом.

Причини артрозу дуговідросткових суглобів

Дуже часто артроз дуговідросткових суглобів хребта розвивається внаслідок природного старіння організму, коли хрящова тканина втрачає еластичність і зношується. Крім того, розвитку захворювання сприяють такі фактори:

• часті ушкодження хребта (переломи, забиття, розтягнення);
• вроджені або набуті деформації кісткової тканини (асиметрія відростків, розщеплення або зрощення окремих хребців);
• зайва вага;
• порушення постави та плоскостопість, які призводять до дисбалансу м’язово-зв’язкового апарата;
• сидячий спосіб життя або робота на ногах, що сприяють застою крові та зменшенню рухливості суглобів;
• підвищене навантаження на спину під час занять спортом або підняття ваги;
• захворювання сполучної тканини, що спричиняють деформацію хребців;
• слабкий м’язово-зв’язковий апарат, який не забезпечує стабілізацію хребта.

Симптоми

Клінічні прояви артрозу залежать від ступеня ураження дуговідросткових суглобів у різних відділах хребта:

1. Артроз дуговідросткових суглобів шийного відділу хребта розвивається внаслідок тривалого перебування у статичному положенні, проявляється у вигляді:

• нічного болю у ділянці шиї, який зростає під час руху або після статичного навантаження;
• ранкової скутості та обмеженості рухів у шиї;
• шуму у вухах, запаморочення, порушення зору та слуху;
• оніміння та слабкості в руках.

2. Артроз дуговідросткових суглобів грудного відділу вражає міжхребцеві фасеткові суглоби та супроводжується прогресуючою дегенерацією хрящової тканини. Основні симптоми:

• біль у грудині та поміж лопатками, що посилюється під час нахилу або повороту тіла;
• зниження чутливості у ділянці грудної клітки;
• обмеженість рухів;
• крепітація (хрускіт) у грудному відділі під час руху.

3. Артроз дуговідросткових суглобів поперекового відділу характеризується деформацією хрящової тканини в хребцях поперекового відділу. При цьому пацієнт відчуває:

• тупий біль у попереку, який посилюється при згинанні й розгинанні спини та іррадіює в сідниці, стегна, коліна або стопи;
• обмеження рухливості в попереку;
• хрускіт або скрип у суглобах під час спроби змінити положення тіла;
• зміну постави, що проявляється у випинанні живота, сколіозі, гіперлордозі або гіперкіфозі;
• порушення роботи внутрішніх органів.

4. Вторинний деформуючий артроз дуговідросткових суглобів найчастіше спричинений інфекційними захворюваннями, вадами розвитку, травмами або порушенням обміну речовин. Патологія може виникнути у будь-якому віці, швидко прогресує, призводить до руйнування та деформації хрящової тканини суглобів, про що свідчить сильний біль, обмеженість амплітуди рухів, порушення постави та інші ускладнення.

Стадії розвитку

Артроз дуговідросткових суглобів — це захворювання, коли відбувається дегенерація хрящової тканини суглобів, що з’єднують дуги хребців. Розрізняють чотири стадії артрозу дуговідросткових суглобів:

• Перша — характеризується невеликим стоншенням хряща і появою в ньому мікротріщин. Біль виникає під час навантаження або тривалого перебування в одній позі. Рухливість хребта не порушена.
• Друга — така, що прогресує, характеризується посиленим руйнуванням хряща та появою кісткових наростів на поверхні суглобів. Біль стає постійним і посилюється під час рухів. Рухливість хребта знижується, з’являються скутість і хрускіт у суглобах.
• Третя — важка, характеризується повним зникненням хряща й утворенням великих кісткових наростів, які здавлюють нервові корінці та судини. Біль стає нестерпним, поширюється на сусідні відділи хребта та кінцівки. Рухливість хребта різко обмежена.
• Четверта — остання, характеризується повним зрощенням дуговідросткових суглобів і втратою рухливості хребта. Біль зменшується через відсутність тертя в суглобах, але залишається хронічним. Пацієнт не може самостійно пересуватися і потребує постійного догляду.

Як діагностувати?

Діагностика артрозу дуговідросткових суглобів включає такі методи:

• Збір анамнезу. Лікар уточнює скарги, спосіб життя пацієнта, наявність травм, системних захворювань і вроджених аномалій, фактор спадковості, оцінює ризики розвитку артрозу.
• Мануальне обстеження шийного та поперекового відділів хребта на наявність деформацій, набряків, наростів. При цьому оцінюється постава, рух голови, обмеження рухливості та болючість при пальпації.
• Рентгенографія. Вважається основним методом діагностики. Знімки дозволяють побачити та оцінити ступінь дегенерації хряща, деформацію хребців, наявність кісткових наростів і звуження суглобової щілини.
• КТ або МРТ. Дозволяють точно візуалізувати стан суглобів, кісток, зв’язок, м’язів, нервових структур, використовуються у разі підозри на ускладнення артрозу дуговідросткових суглобів. За наявності підозри на артроз дуговідросткових суглобів шиї із судинними порушеннями проводиться УЗД судин шиї із застосуванням контрасту.
• Лабораторні аналізи крові та сечі. Можуть бути корисними для виключення інших захворювань зі схожими симптомами, таких як ревматоїдний артрит, подагра, інфекції.

Методи лікування

Деформуючий артроз дуговідросткових суглобів потребує своєчасного лікування. Воно може бути консервативним або хірургічним, вибір методу залежить від стадії хвороби, локалізації ураження, наявності ускладнень і супутніх захворювань.

Консервативне лікування включає:

• Приймання протизапальних і знеболювальних препаратів для усунення болю та запалення в суглобах. Для цього застосовують нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) у вигляді таблеток чи мазей або стероїдні протизапальні засоби (СПЗЗ), які вводяться внутрішньосуглобово або паравертебрально (поблизу хребта).
• Хондропротектори для відновлення хрящової тканини та покращення суглобової рідини. Це можуть бути препарати на основі глюкозаміну, хондроїтину, гіалуронової кислоти. Хондропротектори приймаються в таблетках або капсулах, а також вводяться внутрішньосуглобово.
• Міорелаксанти для усунення м’язового спазму та покращення кровообігу в зоні ураження. Препарати приймають у таблетках або ампулах.
• Вітаміни й мінерали для зміцнення кісткової тканини та імунітету. До них належать препарати на основі кальцію, магнію, цинку, фосфору, вітаміну D та інших мікроелементів.
• Фізіотерапія для стимуляції регенерації тканин та зменшення больового синдрому. До основних процедур належать магнітотерапія, лазерна терапія, електрофорез, дарсонвалізація, акупунктура, гірудотерапія та інші.
• ЛФК і ​​масаж для покращення рухливості хребта та суглобів, зміцнення м’язів і зв’язок, профілактики остеопорозу та атрофії м’язів. Проводиться під наглядом фахівця з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта.
• Носіння ортопедичних виробів для фіксації хребта та суглобів у правильному положенні, зниження навантаження на них і профілактики подальшого розвитку артрозу. Це можуть бути корсети, ортези, шийні коміри, подушки під спину і шию та інше.

Хірургічне лікування застосовується у випадках, коли консервативні методи не дають ефекту або виникають серйозні ускладнення, такі як здавлення нервових корінців або спинного мозку, порушення чутливості або рухової функції кінцівок. Для цього виконуються операції:

• Декомпресія нервових структур — полягає у видаленні кісткових наростів або частин хребців, які здавлюють нерви або спинний мозок. Це дозволяє відновити нормальний кровообіг і провідність нервових імпульсів.
• Стабілізація хребта — з’єднання кількох хребців між собою за допомогою спеціальних імплантатів (титанових пластин, штифтів, гвинтів), які забезпечують жорсткість і стійкість хребетного стовпа. Це дозволяє запобігти подальшому руйнуванню суглобів і хрящової тканини.
• Артродез — спосіб стабілізації дуговідросткових суглобів за допомогою кісткового трансплантата (власного або з донорської кістки), який заповнює простір між відростками хребців. Метод дозволяє знеболити суглоби завдяки відсутності тертя.

Реабілітація

Реабілітація за наявності артрозу дуговідросткових суглобів спрямована на відновлення функції хребта та суглобів, покращення якості життя пацієнта, профілактику рецидивів і ускладнень та включає:

• дотримання режиму — слід уникати зайвих фізичних навантажень на хребет і суглоби, не робити різких рухів, не підіймати вагу, не сидіти або стояти довго в одній позі, контролювати свою вагу;
• приймання лікарських препаратів за схемою, призначеною лікарем;
• курс фізіотерапії для регенерації тканин і зменшення больового синдрому;
• масаж і лікувальну гімнастику для покращення рухливості хребта та суглобів, зміцнення м’язів і зв’язок, профілактики остеопорозу та атрофії м’язів.

За відгуками пацієнтів, реабілітація триває від кількох тижнів до кількох місяців, залежно від тяжкості захворювання та ефективності лікування, і допомагає повернутися до нормального життя.

Джерела

• https://www.mediasphera.ru/issues/Rossiiskii-zhurnal-boli/2021/2/1221952972021021027
• https://probolezny.ru/spondiloartroz/
• https://gidmed.com/ortopediya-i-travmatologiya/sustavu-kosti/artroz/dugootroschatyh-fasetochnyh.html
• https://spinanezdorova.ru/artroz/dugootroschatyh-sustavov.html