Феськова Тетяна Миколаївна

Рак анального каналу — досить рідкісне онкологічне новоутворення в задньопрохідному каналі. Воно утворюється з клітин слизової оболонки ануса та локалізується між його верхнім краєм і ділянкою, яка переходить у періанальну зону. Пухлина, виявлена ​​в цій ділянці, може поширюватися на найближчі органи й лімфовузли, давати метастази та мати несприятливий прогноз. Одним із найважчих наслідків є видалення прямої кишки та сфінктера з подальшим формуванням колостоми на передній черевній стінці. Захворювання діагностується у 6 % пацієнтів від загальної кількості хворих з онкологічним новоутворенням в аноректальній зоні, найчастіше у людей віком від 50 років, переважно у чоловіків. Поширеність раку ануса підвищують гомосексуальні статеві контакти та ВІЛ-інфекція.

Що таке поліп у жовчному міхурі? Це розростання пухлиноподібного типу, яке спостерігається у слизовій оболонці даного органа. Переважно воно доброякісне, але деякі види поліпів мають тенденцію до озлоякіснення. Як правило, ті види новоутворень, що малігнізуються, трансформуються в карциному жовчного міхура. Тому, якщо у вас діагностовано поліп жовчного міхура, спочатку проводиться динамічний нагляд. Коли виявляється погіршення стану, при діагнозі: поліп жовчного міхура, операція з видалення органа неминуча. Такий підхід — ефективний спосіб уникнути ускладнень і зберегти пацієнтові життя.

Стеноз хребта, що це? Цим терміном називають патологічне звуження просвіту, яке виникає в центральній, бічній зоні або в ділянці міжхребцевого отвору. Стеноз хребетного каналу симптоми може мати різні: специфічні та неспецифічні. Але в основі патології — здавлювання нервових волокон м’якими та кістковими тканинами, які проникають у порожнину каналу.

Через цей стан розвивається неврологічний дефіцит. Більшість пацієнтів, що зіткнулися з патологією стенозу хребетного каналу, страждають від порушень чутливості та больового синдрому, який може бути як гострим, так і тупим. Найчастіше у 80 – 90% випадків патологія розвивається в поперековому відділі хребта.

Лімфома Ходжкіна (синонім: лімфогранулематоз) — онкологічна пухлина, що вражає лімфатичну систему і складається з двоядерних клітин Березовського-Штернберга-Ріда та лакунарних клітин з множинними ядрами. Хвороба починається з ураження лімфоцитів, що контролюють імунну систему, та утворення лімфоїдної тканини.

Злоякісність лімфоми проявляється у здатності до поширення метастазів. Уражені клітини розносяться організмом із кров’ю або лімфою та проростають у неушкоджених тканинах і органах як ракова пухлина. Перша ознака захворювання — безболісне збільшення лімфовузлів у зоні шиї, пахв або в паху. Хвороба лімфома Ходжкіна може розвиватися у людини в будь-якому віці, чоловіки хворіють частіше, ніж жінки. Діагноз підтверджується за результатами гістологічного дослідження матеріалу, отриманого під час біопсії. За наявності діагнозу лімфома Ходжкіна лікування залежить від стадії та серйозності захворювання, а також від віку й загального стану здоров’я пацієнта.

Паравертебральна блокада — це ефективна процедура, яку призначають у разі сильного больового синдрому в навколохребетній ділянці. Суть цієї маніпуляції полягає у введенні в певні точки ураженої ділянки місцевого анестетика та інших лікарських препаратів. Це приносить пацієнтові фактично миттєве полегшення, дарує свободу руху.

Чому попри всю свою простоту паравертебральна блокада демонструє таку високу ефективність? Річ у механізмі дії ін’єкцій, адже вони блокують корінці чутливих спинномозкових нервів, які виходять із хребетного каналу. Усунення больової імпульсації призводить до зменшення запального процесу, зменшує набряк нерва. Паравертебральні блокади особливо ефективні за наявності больового синдрому, зумовленого спазмом м’язів.

Артроз дуговідросткових суглобів — захворювання, яке призводить до руйнування суглобових хрящів хребта та появи кісткових наростів, що спричиняє біль, обмеженість руху та інші симптоми залежно від ураженого відділу. Причини артрозу можуть бути різними, але найчастіше вони пов’язані з травмами відділів хребта, віковими змінами, малорухомим способом життя, підвищеними фізичними навантаженнями на спину. За наявності патології «артроз дуговідросткових суглобів» лікування спрямоване на усунення больового синдрому, відновлення рухливості пацієнта і може включати медикаментозну терапію, фізіотерапію, ортопедичну корекцію, хірургічне втручання та народні засоби. Залежно від симптомів і стадії захворювання вибір методу визначається ортопедом, травматологом або неврологом.

Саркома Юінга — це рідкісний вид злоякісної пухлини, яка формується в кісткових структурах, рідше в м’яких тканинах (жировій або м’язовій) і характеризується особливою агресивністю та стрімким поширенням метастазів. Найчастіше вона утворюється у дітей і підлітків віком від 6 до 18 років, а також у пацієнтів старше 30 років, переважно у чоловіків. Через схожість симптомів з іншими захворюваннями на ранніх стадіях пухлина складно розпізнається і супроводжується сильним больовим синдромом та набряком тканин. Метастази можуть поширюватися в будь-які органи, але найчастіше діагностуються в кістковому мозку, лімфовузлах середостіння або легенях. Своєчасно проведене ефективне лікування саркоми Юінга сприяє повному одужанню хворого та стійкій ремісії.

Кіфоз — це одна з найчастіших деформацій хребта, коли спинний хребет має надмірно опуклу дугоподібну форму, спрямовану назад. На початкових стадіях патологія проявляється як сутулість, але, якщо не провести відповідне лікування, у хребетному стовпі з’являються патологічні вигини та опуклість у спині прогресує у горбатість. Як наслідок, рухливість ребер і грудної клітки зменшується, лопатки приймають крилоподібну форму, а живіт випинається вперед.

Найчастіше викривлення хребта виникає у грудному відділі, але може зачіпати шийну та поперекову ділянку. Патологія небезпечна тим, що може спричинити здавлення нервових закінчень і спинного мозку, призвести до болів у спині, порушень у роботі серцево-судинної, травної та нервової системи, паралічу і суттєво погіршити якість життя пацієнта. Нижче ми розповімо, як лікувати кіфоз різними способами.

Протрузія хребта — що це? Протрузією називається дегенеративно-дистрофічний процес у хребті, коли пульпозне ядро ​​міжхребцевого диска випинається за межі фіброзного кільця без порушення його цілісності. Деформований диск чинить тиск на спинномозкові корінці та є причиною вираженого больового синдрому, порушення чутливості й рухових розладів.

Лікування протрузії міжхребцевого диска проводиться різними методами та включає медикаментозну терапію у поєднанні з мануальною, а також фізіотерапевтичні процедури, які сприяють регенерації тканин, зменшенню запалення та зміцненню м’язового корсета. У випадках неефективності консервативної терапії проводиться хірургічне лікування.