Камені у сечовому міхурі

Діагноз «камені сечового міхура» є досить поширеним і щодня встановлюється сотням пацієнтів по всьому світу. Страждають на хворобу цистолітіаз переважно діти дошкільного віку (до 6 років) і чоловіки старше 50, проте нерідкі випадки виявлення піску і каменів у жінок і молодих хлопців. У деяких випадках конкременти розчиняються самостійно і виходять з організму природним шляхом, але часто вони можуть стати причиною неприємних симптомів, коли показане хірургічне втручання.

Від чого з’являються камені в сечовому міхурі

Причини виникнення каменів у сечовому міхурі можуть бути досить різноманітні. У більшості випадків каменеутворення відбувається через порушення відтоку сечі. Сечовий міхур не спорожняється повністю, концентровані виділення застоюються, а нерозчинні солі в них починають кристалізуватися, і виникають конкременти різного складу і розміру.

Утворення каменів у сечовому міхурі може бути викликано низкою супутніх патологій. Серед них:

• аденома передміхурової залози;
• запальні процеси в органах сечостатевої системи;
• наявність у сечовивідних і статевих органах сторонніх тіл;
• ураження ЦНС і травми спинного мозку, що супроводжуються порушеннями сечовипускання;
• патології внутрішніх м’язів;
• міграція каменів з нирок у сечовий міхур;
• шистосоматоз (паразитарне захворювання);
• цистоцеле (опущення сечового міхура у жінок);
• вроджені та набуті порушення обміну речовин (медикаментозні, метаболічні, запальні);
• порушення фізико-хімічних властивостей виділень.

Симптоми каменів у сечовому міхурі

Часто наявність конкрементів, у тому числі досить великих, не супроводжується якими-небудь симптомами і діагностується випадково в ході планових обстежень. Ознаки каменів у сечовому міхурі починають проявлятися при постійному контакті утворення зі стінками сечового міхура, що викликає подразнення слизової, а також тоді, коли камінь починає заважати нормальному відтоку сечі.

Серед характерних симптомів захворювання пацієнти часто відзначають наступні:

• хворобливі відчуття внизу живота, над лобком;
• різкі позиви до сечовипускання, що супроводжуються больовими відчуттями, особливо під час активного руху;
• поява в сечі кров’яних включень і згустків;
• ниючі болі в попереку, стегнах і геніталіях;
• переривання струменя сечі, що не дозволяє завершити сечовипускання без зміни положення тіла;
• періодичне нетримання сечі при застряванні конкременту в шийці сфінктера міхура;
• пріапізм, енурез і хвороблива ерекція (у дітей);
• хронічний цистит і пієлонефрит (при приєднанні інфекції);
• гематурія (у разі травмування конкрементом розширених судин шийки міхура).

Як болить при каменях в сечовому міхурі

Болі при каменях у сечовому міхурі можуть проявлятися по-різному. Найчастіше відзначаються:

• хворобливі відчуття в нижній частині живота (надлобкова зона);
• болю гострого або тупого характеру в області геніталій;
• гострий больовий синдром, що посилюється при сечовипусканні, русі та різкій зміні положення тіла;
• ниючі відчуття в області стегон, промежини і зовнішніх геніталій.

Види каменів у сечовому міхурі

Камені в сечовому можуть відрізнятися один від одного відразу за кількома ознаками, включаючи:

• форму;
• колір;
• хімічний склад;
• розмір;
• кількість;
• консистенцію і тип поверхні.

Залежно від структури в медицині розрізняють наступні типи конкрементів:

• уратні (сечокислі) — мають жовто-коричневе забарвлення, щільну текстуру, гладку поверхню і формуються з сольових відкладень сечової кислоти;
• оксалатні — буро-чорні утворення, щільні, з шорсткою шипованою поверхнею, утворюються з солей щавлевої кислоти;
• фосфатні — м’які конкременти сіро-білого забарвлення, що можуть легко роздроблюватися;
• цистинові — тверді утворення з гладкою поверхнею;
• змішані — внутрішня частина та оболонка конкременту складаються з різного типу солей.

Залежно від кількості утворень розрізняють конкременти:

• солітарні (поодинокі);
• множинні.

За розміром камені можуть бути:

• маленькими (мікроліти);
• великими (макроліти).

За походженням камінь у сечовому міхурі може бути:

• первинним — формується в порожнині сечовика;
• вторинним — утворюються в нирках або сечоводах, звідки мігрують у сечовий міхур, де можуть продовжувати збільшуватися в розмірах.

Як діагностують камені та пісок у сечовому міхурі

Як дізнатися, чи є камені в сечовому міхурі? Медицина використовує відразу кілька методів, що дозволяють точно діагностувати цистолітіаз на різних стадіях захворювання. Серед інформативних методів обстеження:

• Збір анамнезу і бесіда з пацієнтом.
• Загальний аналіз сечі — допомагає виявити наявність у виділеннях домішок крові, визначити наявність інфекції, вивчити характер сольових домішок.
• Загальний і біохімічний аналіз крові — визначає наявність запальних процесів в організмі.
• УЗ-діагностика — допомагає не тільки визначити наявність конкрементів, а й оцінити, до яких анатомічних змін призвела їхня присутність і рух (камінь у протоці сечового міхура даним методом визначити неможливо з огляду на його глибоке залягання).
• Урографія — рентген органів сечостатевої системи.
• Екскреторна урографія — рентгенографія з контрастом, що дозволяє точно визначити локалізацію, розмір і форму утворень.
• Комп’ютерна томографія — найчутливіший метод діагностики, який дозволяє виявити всі новоутворення, незалежно від типу і розміру, включаючи рентгенонегативні камені та будь-які супутні патології.

Як виходить камінь із сечового міхура

У більшості випадків рух і вихід каменів викликають хворобливі відчуття при локалізації утворень у сечоводі. Безпосередньо з міхура конкременти виходять абсолютно безболісно природним шляхом у процесі сечовипускання, оскільки діаметр уретри значно ширший, ніж протоки, незалежно від статі пацієнта.

Як лікувати камені в сечовому міхурі

Досить часто камені невеликого розміру і пісок, розташовані в сечовому міхурі, виходять з організму з сечею без сторонньої допомоги на тлі консервативного лікування (медикаменти та дієта) і навіть самостійно.

Видалення каменів сечового міхура великого розміру здійснюється хірургічно. Для цього в сучасній урології використовуються відразу декілька методів:

• Ендоскопічна літоекстракція — малоінвазивне видалення утворень за допомогою ендоскопа та мікроінструментів.
• Контактна трансуретральна цистолітотрипсія — розчинення каменів у сечовому міхурі шляхом їх дроблення спеціальним лазерним обладнанням.
• Цистолітотомія — відкрита позачеревна операція показана при неефективності попередніх методів лікування, гострих затримках сечі, множинних або великих конкрементах. Передбачає вилучення каменів через розріз у надлобковій області з подальшою установкою тимчасового катетера.
• Дистанційна літотрипсія — призначається за наявності протипоказань до трансуретральних втручань, а також дітям, дорослим пацієнтам з невеликим об’ємом сечового міхура і одиничними дрібними конкрементами в сечовику. Передбачає руйнування утворень ударною ультразвуковою хвилею через шкіру без внутрішнього втручання.

Дієта при каменях у сечовому міхурі

При сечокам’яній хворобі показана корекція харчування, спрямована на усунення порушень обміну речовин. Дієта передбачає повноцінний збалансований раціон з високим вмістом вітамінів і мікроелементів, а також повну відмову від:

• швидких продуктів;
• гострої, солоної, копченої їжі;
• напівфабрикатів.

План дієти складається на основі діагностики і лабораторних досліджень залежно від виявлених в аналізі сечі типів солей:

• При підвищеному рівні оксалатів до раціону додають продукти, що містять магній — хліб і горох. При цьому повністю виключають з харчування цитрусові, шпинат, щавель, перець і страви, що містять какао-боби, які підвищують рівень щавлевої кислоти.
• Уратні утворення вимагають вживання продуктів, що роблять сечу лужною, таких як мінеральна вода, молочна продукція, хліб, яйця, фрукти і ягоди, томати і картопля. Обмежують м’ясо, рибу, м’ясні субпродукти, шпинат, щавель, арахіс, гриби через високий вміст у них пуринів, що утворюють сечову кислоту.
• Фосфатні конкременти припускають призначення дієти, спрямованої на підкислення сечі. Дозволені м’ясо, риба, яйця, зернобобові культури, гарбуз, журавлина, яблука, зелений горох, а от інші овочі, фрукти, ягоди, сир і молочні продукти слід обмежити, доповнивши раціон вітамінними комплексами.

Також дієта при каменях у сечовому міхурі передбачає суворе дотримання питного режиму з вживанням від 2 літрів чистої води. Рідина сприяє зниженню концентрації солей і уповільнює ріст конкрементів.

Профілактика

Профілактичні заходи повинні бути спрямовані на підтримку організму після успішного консервативного або хірургічного лікування цистолітіазу, а також на запобігання появі в сечовому міхурі нових конкрементів.

Серед ефективних заходів профілактики:

• Збалансоване харчування з високим вмістом вітамінів, мікроелементів і обмеженням напівфабрикатів, фастфуду та швидких вуглеводів.
• Щоденне вживання достатньої кількості чистої немінералізованої води (від 2 літрів на добу).
• Повноцінний сон і відпочинок, дотримання розпорядку дня.
• Нормальний рівень фізичної активності — прогулянки на свіжому повітрі, короткі пробіжки, легкі фізичні вправи.
• Відмова від шкідливих звичок — куріння, вживання алкогольних напоїв.
• Медикаментозна профілактика, призначена лікарем на основі даних лабораторної діагностики та точного визначення типу конкрементів.