Що таке пієлонефрит та як його лікувати

Пієлонефрит — це неспецифічне запалення нирок, при якому одночасно або послідовно уражаються паренхіма нирки, система канальців, ниркові миски та піраміди. Причиною патології є різні мікроорганізми, що потрапили в сечовидільну систему. До них відносяться синьогнійна і кишкова паличка, стафілококи, інші бактерії. Запалення може бути гострим або хронічним, одностороннім або двостороннім. Жінки хворіють на пієлонефрит у 6 разів частіше, ніж чоловіки, що пояснюється особливостями будови жіночого організму.

Причини пієлонефриту

Поширенню бактерій сприяють:

• порушення відтоку сечі внаслідок вродженої аномалії сечоводів або їх рубцевого звуження після перенесеної операції;
• сечокам’яна хвороба;
• запальні захворювання органів малого таза;
• аденома простати;
• низький імунітет;
• цукровий діабет;
• здавлення сечоводів маткою під час вагітності;
• наявність новоутворень у тканинах нирок;
• переохолодження організму.

Симптоми пієлонефриту

Гострий пієлонефрит починається з сильного нездужання, яке нагадує застуду. У хворого спостерігаються:

• підвищення температури тіла до 38 – 40 °C, лихоманка;
• сильне потовиділення;
• різкий біль при сечовипусканні;
• ниючі болі в попереку;
• загальна слабкість;
• зміна кольору і запаху сечі (має червонуватий відтінок, різко пахне, стає каламутною);
• порушення сну;
• почуття спраги;
• головний біль;
• виражена гіперемія і набряклість повік;
• нудота, блювота, відсутність апетиту.

Розвиток хронічного пієлонефриту відбувається протягом тривалого проміжку часу. Клінічна картина не має яскраво вираженого характеру. Найчастіше симптоми з’являються після простудного захворювання, переохолодження, в результаті розвитку циститу при залученні у запальний процес сечового міхура.

Діагностика

Під час прийому лікар проводить огляд пацієнта, збирає детальний анамнез, оцінює симптоми й призначає комплексне обстеження, щоб поставити правильний діагноз. Для цього проводяться лабораторні та апаратні дослідження, які включають:

• загальний і біохімічний аналіз сечі, а також крові;
• бактеріологічний посів для визначення виду патогена, що став причиною хвороби;
• УЗД нирок і сечового міхура;
• рентгенографію нирок і сечоводів, що дозволяє уточнити причину порушеного відтоку сечі;
• КТ і МРТ з контрастуванням для уточнення стану видільної системи.

Хронічний пієлонефрит

Про хронічний пієлонефрит говорять, коли його тривалість становить від півроку і більше або гостра стадія виникає 1 раз у 2 – 3 місяці. Найчастіше причиною його розвитку є запальний процес у нирках, якщо адекватна терапія гострого пієлонефриту не була проведена до кінця. Ось чому важливо приймати призначені урологом антибіотики й протизапальні препарати до останнього дня. Хронічне запалення може виникнути внаслідок переохолодження, гострого циститу, інфікування нирки після різних урологічних маніпуляцій. На відміну від гострого, при хронічному пієлонефриті:

• уражаються дві нирки;
• хворий відчуває легкі симптоми хвороби;
• стадії ремісії чергуються з періодами загострення і такими ж ознаками, як і при гострому пієлонефриті.

Гострий пієлонефрит

Класичним початком гострого пієлонефриту є раптове підвищення температури, що супроводжується ознобом, головним болем, загальною слабкістю. Пацієнта турбує безперервний ниючий біль у поперековій області, набряклість, підвищення артеріального тиску, напади нудоти і блювоти. Аналіз сечі показує підвищений рівень лейкоцитів, бактерій, циліндрів, у загальному аналізі крові виявляється підвищений ШОЕ і лейкоцитоз.

При гострому пієлонефриті можливий розвиток серозного процесу. Хвора нирка збільшується і стає напруженою. Інші ускладнення патології:

• порушення лімфо- і кровообігу;
• поява метастатичних абсцесів у нирці та прилеглих тканинах;
• паранефрит;
• сепсис;
• ниркова недостатність.

Як лікувати пієлонефрит

Урологія — лікувально-хірургічне відділення в багатопрофільному медичному центріGarvis, де проводиться лікування сечостатевих органів. Терапія пієлонефриту спрямована на знищення збудників захворювання: кишкової та синьогнійної палички, ентерококів, анаеробних бактерій. За результатами аналізів на гострій стадії уролог призначає пацієнтові індивідуальний курс антибіотиків, який обов’язково потрібно завершити до кінця, щоб відновити відтік сечі й нирковий кровообіг.

Вже через 3 – 5 днів хворому стає легше, температура знижується, результати аналізів сечі та крові поліпшуються. В середньому курс антибіотикотерапії триває від 5 до 7 тижнів. Якщо його перервати, у збудника може виробитися резистентність до препаратів, через що подальше лікування буде ускладненим, хвороба може перейти в хронічну стадію.

Крім лікування із застосуванням антибіотиків, пацієнтам призначаються:

• інфузійна терапія для зняття симптомів інтоксикації: високої температури тіла, головного болю, хворобливих відчуттів у суглобах і м’язах, нудоти й позивів до блювоти;
• імуностимулююча терапія для поліпшення кровообігу в нирках;
• дієтичне харчування.

Хронічний пієлонефрит лікують такими ж методами, як і гострий, однак його не можна вилікувати до кінця, оскільки відбувається зміна структури тканин у нирках. Лікування триває рік і більше, періоди ремісії чергуються із загостреннями. Під час ремісії рекомендується прийом відварів з лікарських трав: липового чаю, настоїв із шавлії, календули, ромашки, мучниці, брусничного і березового листя та інших рослин.

Терапія вважається успішною, якщо:

• відбувається нормалізація відтоку сечі;
• температура знижується до нормального значення;
• зникають набряки;
• результати аналізів сечі та крові відповідають нормі;
• артеріальний тиск стає нормальним.

Методи профілактики

Для профілактики пієлонефриту рекомендується:

• дотримуватися правил особистої гігієни;
• уникати переохолодження в холодну погоду;
• регулярно проходити профілактичні огляди;
• не терпіти тривалий час позиви до сечовипускання;
• контролювати вторинні вогнища інфекції (тонзиліт, карієс зубів, гайморит та інші);
• дотримуватися режиму дня і правильно харчуватися;
• здійснювати прогулянки на свіжому повітрі;
• періодично здавати аналізи сечі та крові.

Дієта при пієлонефриті

Дієтичне харчування передбачає дотримання дієти, яка відповідає столу № 7 за системою М. І. Певзнера. Воно гарантує щадний вплив на нирки, сприяє одужанню пацієнта за рахунок поліпшення сечовиділення, зменшення набряків і зниження артеріального тиску.

Дієта передбачає нормалізацію водно-сольового балансу, обмінних процесів, прискорене виведення шлаків і токсинів з організму. Вся їжа готується без солі, при цьому пацієнту видають 3 – 5 г солі на день окремо. На час дієти мінімізується кількість білків, жирів і вуглеводів у раціоні. Вона повинна відповідати фізіологічній нормі. Кількість споживаної рідини зменшується до 1 л на день. Дієти слід дотримуватися до повного одужання. Харчування має бути дробним, 5 – 6 разів на день. Пацієнтам рекомендують:

• овочеві й молочні супи;
• відварне, запечене, тушковане, приготоване на пару рублене або протерте м’ясо нежирних сортів, птицю, рибу;
• молоко і молочнокислі продукти (вершки та сметана в обмеженій кількості);
• сирі й відварені овочі;
• фрукти та ягоди (особливо корисні курага, кавуни, дині, гарбуз);
• натуральні некислі соки і компоти.

Поліпшити смак їжі можна за допомогою зелені кропу, кориці, кмину, лимонної кислоти. Допускається вживання меду, варення, цукру в обмеженій кількості.

Заборонені продукти

До заборонених продуктів при пієлонефриті відносяться:

• газовані й алкогольні напої;
• міцний чай, кава, різні енергетики;
• бульйони з м’яса, риби або грибів;
• гострі овочеві та м’ясні закуски, різноманітні соління;
• майонези, кетчупи, інші гострі спеції, які містять перець, цибулю, часник, гірчицю;
• консерви з м’яса і риби, різні копченості;
• тугоплавкі жири: баранячий, яловичий, свинячий.

Пієлонефрит найчастіше виникає у людей, які страждають на діабет, вагітних, осіб старше 65 років, хворих з уповільненими інфекційними хворобами та ослабленим імунітетом. Якщо ви перебуваєте в групі ризику або у вас з’явилася кров у сечі, ниючий біль у поперековому відділі або підвищився рівень білка в сечі, зверніться за консультацією до лікаря-уролога багатопрофільного медичного центру Garvis.