Коксартроз

Коксартроз — це вид остеоартрозу тазостегнового суглоба, при якому спостерігається поява мікроушкоджень та атрофія м’язів, що оточують суглобове зчленування, а також дегенеративно-дистрофічні зміни кісткової тканини. Захворювання має хронічний характер, прогресує повільно та у своєму розвитку проходить кілька стадій. Найчастіше розвивається у людей старшої вікової групи, хоча може виникати й у молодих, включаючи дітей.

При руйнуванні ТСС (тазостегнового суглоба) людина відчуває сильний біль, рухливість кінцівки стає обмеженою. Якщо на ранніх стадіях не лікувати захворювання консервативними способами, то надалі буде потрібне оперативне лікування, інакше патологія призведе до таких ускладнень, як повне знерухомлення та інвалідність.

Причини коксартрозу

Тазостегновий суглоб є найбільшим в організмі та несе основне навантаження під час руху, зберігаючи стабільність під тиском ваги тіла людини. Якщо у пацієнта діагностували коксартроз, причини патології можуть бути різними. Насамперед слід зрозуміти, що спровокувало розвиток хвороби. У зв’язку з цим виділяють дві форми:

• первинна (ідіопатична) — етіологія недуги невідома, при цьому остеоартроз супроводжується такими захворюваннями, як остеохондроз або гонартроз;
• вторинна — розвивається внаслідок інших виявлених захворювань.

При дегенеративно-дистрофічному процесі може уражатися один або обидва суглоби, тому двосторонній коксартроз вважається такою ж поширеною патологією, як і односторонній коксартроз.

До причин, що провокують виникнення остеоартрозу, належать:

• травми, які виникають під час виконання важкої фізичної роботи або під час занять спортом чи танцями (вивихи, переломи, мікроушкодження тканин);
• перенесені запальні та інфекційні захворювання (туберкульоз, ревматоїдний артрит);
• вроджені патології кісткових і хрящових тканин (хондропатія, дисплазія);
• порушення обміну речовин (цукровий діабет, ожиріння);
• природні вікові зміни;
• асептичний остеонекроз.

До факторів ризику, що провокують виникнення коксартрозу, належать:

• генні порушення та спадкова схильність у дітей;
• ендокринні патології;
• порушення кровообігу;
• патологічні зміни хребта та стоп (сколіоз, кіфоз, плоскостопість).

Клінічні та рентгенологічні ступені коксартрозу

При діагнозі коксартроз стадії захворювання визначають за результатами рентгенологічних досліджень суглоба. Для кожної з них характерні свої симптоми та ускладнення, прояв залежить від кількості кісткових розростань і ступеня звуження щілини між суглобовими поверхнями. Розрізняють:

• Коксартроз 1 ступеня. Хвороба вражає лише хрящову тканину, на рентгенівських знімках остеофіти не можна інтерпретувати як артроз, оскільки кісткові розростання розташовані на краю суглоба. З’являється дискомфорт, біль у стегні й паху після фізичних навантажень, скутість кінцівки після тривалої нерухомості.
• Коксартроз 2 ступеня. Хрящ починає руйнуватися, але розмір суглобової щілини залишається незмінним. На знімку видно кісткові розростання. Дискомфорт і біль посилюються, з’являється хрускіт при ходьбі, легка кульгавість, обмеженість у рухах.
• Коксартроз 3 ступеня. Суглобова щілина значно зменшена, остеофіти добре помітні, стан ТСС погіршується, розвивається деформація. Біль стає інтенсивним, кульгавість посилюється, починається атрофія м’язів стегна, спостерігається зменшення довжини ноги.
• Коксартроз 4 ступеня. Остеофіти яскраво виражені, суглобова щілина різко зменшена та практично відсутня, під суглобовим хрящем видно склеротичні зміни. М’язи атрофуються, пацієнт відчуває сильний біль, довжина ноги зменшена.

Симптоми коксартрозу

При патології коксартроз тазостегнового суглоба симптоми проявляються поступово, при цьому клінічні ознаки відповідають змінам, які відбуваються в суглобових тканинах. При несвоєчасному лікуванні хвороба призводить до тяжких ускладнень, тому пацієнту слід знати, чим небезпечний коксартроз. Характерними симптомами хвороби є:

• Біль різної інтенсивності в стегні, в області паху, в колінному суглобі. Провокуючими факторами є переохолодження, підняття ваги, бактеріальна та вірусна інфекції.
• Обмеженість рухів. З’являється при всіх ступенях захворювання, проявляється у скороченні внутрішньої та зовнішньої ротації стегна.
• Хрускіт і клацання в ТСС при ходьбі або обертанні ноги. Причиною є поява остеофітів у суглобовому зчленуванні.
• Кульгавість. Виникає при деформації внутрішньої поверхні суглоба та появі згинальної контрактури на III-IV стадії, у хворого формується «качина хода».
• Вкорочення нижньої кінцівки. Відбувається внаслідок атрофії м’язів, стирання хрящів, зменшення суглобової порожнини.

Діагностика

Перед початком лікування проводять збір анамнезу та діагностичні дослідження, за результатами яких підтверджується коксартроз тазостегнового суглоба. Діагностика захворювання включає:

• лабораторні аналізи сечі та крові з метою виявлення запального процесу та патологічних порушень;
• рентгенографію ТСС для аналізу структури кісткової тканини, оцінки стану суглоба та визначення розміру суглобової щілини;
• МРТ для аналізу стану хряща та м’язів, які оточують кульшовий суглоб.

Для підтвердження діагнозу «коксартроз» симптоми оцінюють за щоденною фізичною активністю, наявністю кульгавості, здатністю пересуватися без додаткової опори.

Методи лікування

Людям, які потрапляють у групу ризику, потрібно знати про коксартроз, що це захворювання призводить до таких серйозних ускладнень, як бурсит, затискання сідничного нерва остеофітами, інфекційно-запальні процеси у ТСС. Хірургічна багатопрофільний медичний центр Garvis ефективно проводить усі види лікування коксартрозу незалежно від ступеня захворювання:

1. Консервативне. Застосовується на I-II стадіях хвороби та включає:

• медикаментозну терапію нестероїдними протизапальними препаратами та анальгетиками для зняття больового синдрому та запалення;
• хондропротектори та судинорозширювальні ліки для нормалізації кровообігу, усунення набряклості, відновлення обсягу рухів;
• PRP-терапію для відновлення пошкоджених тканин і прискорення процесу загоєння.

2. Немедикаментозне. Включає такі процедури, як:

• фізіотерапія (фонофорез, ударно-хвильова, міостимуляція);
• кінезітерапія (професійний масаж, лікувальна фізкультура, заняття на тренажерах, вертикальне витягування суглоба у басейні);
• збалансоване харчування для підтримання нормальної ваги.

3. Хірургічне. Виконується, коли коксартроз, лікування якого проводилося консервативними методами, прогресує, а при рентгенографії простежується подальше руйнування ТСС. При проведенні операції видаляється пошкоджений кульшовий суглоб, а на його місце імплантується штучний ендопротез, який ідеально повторює форму суглобового зчленування. Артропластика дозволяє швидко усунути біль і повністю відновити рухливість кінцівки.

Період відновлення та реабілітації

Післяопераційна реабілітація проходить під наглядом лікаря багатопрофільного медичного центру та включає:

• виконання нескладних пасивних рухів та ізометричних вправ до кінця першого післяопераційного дня;
• сидіння, присідання, ходьбу з милицями, у тому числі сходами, через 7-10 днів;
• виключення фізичних навантажень і занять спортом протягом двох місяців після операції;
• заняття лікувальною фізкультурою протягом пів року після ендопротезування.

На повне відновлення працездатності та фізичної активності потрібно щонайменше пів року. Після цього пацієнт може повернутися до повноцінного життя та активних видів відпочинку. Надалі рекомендується диспансерне спостереження в ортопеда та періодичне проведення рентгенографії тазостегнових суглобів.

Джерела

• https://diseases.medelement.com/disease/%D0%BA%D0%BE%D0%BA%D1%81%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B7-%D0%BA%D0%BF-%D1%80%D1%84-2021/17004
• https://probolezny.ru/artroz-tazobedrennyh-sustavov/
• https://sustavlive.ru/artroz/koksartroz-tazobedrennogo-sustava-simptomy-i-lechenie.html#i-2
• https://msk-artusmed.ru/sustavy/koksartroz/
• https://sustavlive.ru/artroz/deformiruyushhij-koksartroz.html