Хронічна венозна недостатність (ХВН)

Що таке хронічна венозна недостатність? Це патологічний стан судинної системи, для якого характерне порушення відтоку крові в нижніх кінцівках, вторинні зміни вен та дезорганізація мікроциркуляторного русла. Прогресування захворювання обумовлено надмірним навантаженням на ноги та особливостями діяльності людини, часто є причиною трофічних ушкоджень тканин, що оточують судини. Для ХВН характерні набряклість і тяжкість у ногах, нічні судоми гомілок. У важкій формі з’являються пігментні плями й трофічні виразки, що довго гояться. Діагноз підтверджується на підставі анамнезу, ультразвукового дуплексного сканування та інших методів дослідження.

Етіологія хронічної венозної недостатності

Вени нижніх кінцівок — частина серцево-судинної системи людини. Венозні клапани є частиною поворотного механізму, який долає силу гравітації та піднімає кров до серцевого м’яза. Головна причина хвн нижніх кінцівок полягає у первинній неспроможності клапанів і викликаній цим гіпертензії в глибоких і поверхневих венах. Якщо навантаження на м’язово-венозну помпу гомілки різко зростає, вона стає неспроможною, що ще більше підвищує тиск у поверхневих судинах. Інші причини хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок такі:

• незворотне розширення поверхневих вен, витончення стінок судин та порушення кровотоку при варикозі;
• порушення відтоку венозної крові через зменшення просвіту в судинах, тромбоз або руйнування клапанів глибоких вен при посттромботичній хворобі;
• вроджені патології венозної системи.

До факторів ризику належать:

• травми нижніх кінцівок;
• вагітність;
• зайва вага;
• малорухливий спосіб життя;
• вікові зміни в судинах.

Симптоми та ознаки хронічної венозної недостатності

За такої патології, як хронічна венозна недостатність, симптоми наростають поступово. На початкових стадіях хворий відчуває:

• втому, тяжкість у ногах після тривалого стояння або підвищених фізичних навантажень;
• болі в нижніх кінцівках тупого, ниючого характеру;
• судоми, що виникають у нічний час, у литкових м’язах;
• поколювання та свербіж різної інтенсивності;
• односторонні (асиметричні) набряки, що спадають при піднятті ніг угору.

З розвитком патологічного процесу ХВН симптоми наростають, кровообіг ураженої ділянки погіршується. При цьому:

• спостерігається потемніння та сухість шкіри;
• погіршується еластичність шкірного покриву;
• розвивається застійний венозний дерматит гомілки;
• на поверхні шкіри з’являються судинні зірочки (телеангіектазії), а також виступаючі звивисті варикозні вени;
• на пігментованій ділянці шкіри при пошкодженні або спонтанно утворюється трофічна виразка, яка може призвести до гангрени.

Класифікація ХВН

Вітчизняні флебологи застосовують систему класифікації хвороби Widmer, згідно з якою виділяють чотири стадії хронічної венозної недостатності:

• 0 ступінь. Скарг і симптомів немає, при тому що у пацієнта є порушення. На цьому етапі лікування відрізняється від методів флеботерапії у пацієнтів із трансформацією вен І та ІІ ступеня.
• Перший. З’являються набряки, судинні зірочки або сіточки на кісточці та стопі. Пацієнта турбують болі в гомілці, набряки нижніх кінцівок, судоми литкових м’язів.
• Другий. Виникають трофічні порушення: гіперпігментація шкірного покриву з доріжками вен на гомілки, ліподерматосклероз, що прогресує, атрофія шкіри, болючі білі склеротичні бляшки, екзема.
• Третій. На гомілці та в області кісточки утворюються трофічні виразки, що не гояться, і рубці на місці ран.

За такої патології, як хронічна венозна недостатність, ступені залежать від поєднання різних факторів: клінічних проявів, порушень венозного відтоку, способу діагностичного обстеження.

Діагностика хронічної венозної недостатності

Ранні ХВН стадії погано діагностуються, оскільки в пацієнта немає основного симптому — варикозного розширення вен, а такі ознаки, як підвищена стомлюваність, тяжкість або втома ніг, біль при фізичних навантаженнях, можуть свідчити про плоскостопість, остеохондроз та низку інших захворювань. Тому діагноз встановлюють на підставі таких досліджень:

• збір анамнезу — опитування пацієнта, що дозволяє отримати інформацію про розвиток патології;
• фізикальне обстеження — включає огляд і пальпацію нижньої кінцівки для визначення локалізації аномальних ділянок;
• дуплексне ультразвукове сканування — основний вид інструментальної діагностики, що підтверджує хронічну венозну недостатність і дозволяє визначити обсяг ураження;
• рентгеноконтрастна флебографія — оцінює прохідність глибоких вен ніг і судин малого таза, стан перфорантних вен, допомагає знайти уражені клапани;
• ультразвукова доплерографія — визначає напрямок кровотоку.

Точний діагноз ХВН дозволить визначити стадію захворювання, причину застою крові та підібрати ефективний спосіб лікування.

Лікування хронічної венозної недостатності

Без проведення лікувальних заходів, спрямованих на покращення венозної та лімфатичної системи, та корекції причин, що спричинили розвиток патології, хронічна венозна недостатність швидко прогресує і може стати причиною інвалідності хворого.

Лікувальні заходи в багатопрофільному медичному центріGarvis підбираються індивідуально, при цьому враховуються:

• результати анамнезу та діагностичного обстеження;
• характер патологічних змін;
• вік пацієнта;
• наявність супутніх захворювань.

Консервативне лікування

На початкових стадіях патології «хронічна венозна недостатність» лікування проводиться консервативними методами курсами тривалістю близько 2 – 3 місяців та включає:

• призначення венотоніків та ангіопротекторів, необхідних для зміцнення стінок кровоносних судин і венозних клапанів, це допомагає мембранам краще витримувати тиск крові, що стікає, і рідше переповнюватися венам;
• застосування антисептичних мазей, антибіотиків, сечогінних препаратів для усунення набряків, лікування форм вторинної інфекції та трофічних виразок;
• носіння компресійного трикотажу, що обтягує нижні кінцівки та перешкоджає надмірному розширенню вен;
• позбавлення від зайвої ваги для зниження тиску на клапани вен;
• збільшення фізичної активності, виконання вправ із підняттям ніг догори в положенні лежачи.

Ефективність консервативного лікування багато в чому залежить від дотримання рекомендацій лікаря, тому хворий повинен стежити, щоб не створювалися умови, які погіршують перебіг захворювання.

Хірургічне лікування

Консервативні методи не завжди ефективні, тому якщо хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок прогресує, усунути проблему допомагає хірургічне лікування, спрямоване на виключення основної причини — порушення венозного відтоку. Залежно від стану пацієнта застосовуються такі види оперативного лікування:

• Флебектомія — малоінвазивне хірургічне втручання, під час якого судинний хірург отримує доступ до ураженої ділянки через невеликий розріз на шкірі й виконує поетапне усічення та перев’язку варикозних вен і реконструкцію клапана.
• Ендоскопічна дисекція перфорантних вен. Проводиться під місцевою анестезією із застосуванням високоточного обладнання та полягає у перев’язці неспроможних вен.
• Внутрішньосудинна термооблітерація — ендовенозна лазерна облітерація (ЕВЛО) та радіочастотна облітерація (РЧО). Виконуються пункційно без розрізів і втрат крові під інтраопераційним контролем УЗД, після процедури закривається просвіт вен.
• Венектомія з висіченням підшкірних вен. Рекомендується пацієнтам із діагнозом «варикотромбофлебіт», у яких тромб заповнює весь простір всередині вени. При проведенні операції уражена ділянка висікається разом із тромбами. Операція досить складна, потребує загальної анестезії.
• Склеротерапія — косметична маніпуляція, в ході якої видаляють судинні зірочки. Для цього в пошкоджену судину вводять тонку голку зі склерозуючою речовиною, яка склеює стінки вени зсередини.

Профілактика хронічної венозної недостатності

Знаючи, що таке хвн нижніх кінцівок і чим вона небезпечна, легше запобігти розвитку патології, ніж боротися з її наслідками.Тому людям, які належать до групи ризику, слід займатися профілактикою хронічної венозної недостатності, а саме:

• носити компресійну білизну, вона не дозволяє судинам розширюватися, тому венозні клапани працюють ефективніше;
• дотримуватись дієти: виключити з раціону солону й гостру їжу, вживати каші, овочі та фрукти, що містять рутин, вітаміни C і E;
• виконувати фізичні вправи, які не чинять навантаження на судини нижніх кінцівок, займатися плаванням або скандинавською ходьбою;
• за рекомендацією лікаря робити масаж ніг, допустимий при ХВН;
• під час сну підкладати під ноги невеликий валик для поліпшення відтоку крові.

Записатися на прийом до судинного хірурга в багатопрофільному медичному центріGarvis можна, зателефонувавши за номерами, вказаними на сайті, або заповнивши електронну форму. Менеджер зв’яжеться з вами найближчим часом і відповість на запитання, що цікавлять.