Ендометріоз: симптоми та лікування

Профільна медицина 15 Березня 2023

Ендометріоз — поширений діагноз у гінекології, коли тканини, схожі за своєю будовою, властивостями та структурою з ендометрієм, розростаються за межами матки. Говорячи простіше, клітини, що вистилають внутрішню порожнину матки, з’являються за її межами, там, де їх бути не повинно, та розмножуються, стаючи на заваді настанню вагітності, порушуючи функції інших органів і систем організму. На сьогодні до 40 % жіночого безпліддя діагностується саме з причини ендометріозу, який не дозволяє заплідненій яйцеклітині закріпитися в матці та призводить до викиднів.

Нижче ми докладно розповімо про те, чи небезпечний ендометріоз, які ознаки ендометріозу, а також про те, що лапароскопія при ендометріозі є найдієвішим методом лікування.

Що таке ендометріоз?

Ендометріоз — це патологія жіночої репродуктивної системи, коли тканини ендометрія (внутрішньої маткової оболонки) проникають у міометрій (сусідні структури), прилеглі органи — яєчники, сечовий міхур, маткові труби — і навіть у віддалені системи, зокрема легені та печінку. При цьому ендометріальні клітинні структури навіть у разі їхнього знаходження поза матковою порожниною схильні до впливів менструального циклу і призводять до розвитку кровотеч, внаслідок чого ендометріоз матки часто проявляється тривалими й рясними менструаціями та іншими неприємними симптомами.

Хто потрапляє до групи ризику щодо захворювання?

Говорячи про те, що таке ендометріоз, не можна не згадати, що для деяких категорій жінок ризик розвитку даної патології максимально високий через наявність факторів зовнішнього середовища, які спричиняють його, способу життя і вроджених особливостей. До групи ризику потрапляють жінки:

  • віком 19 – 40 років, які відкладають вагітність;
  • які практикують статеве життя під час менструації;
  • які працюють на фізично важкій роботі або активно займаються спортом;
  • у яких менструальний цикл розпочався в ранньому віці;
  • які зловживають нікотином, кофеїном, алкоголем;
  • з коротким менструальним циклом;
  • з вродженими анатомічними особливостями репродуктивних органів;
  • чиї матері під час вагітності приймали діетилбестрол;
  • які проживають у середовищі з підвищеним вмістом вуглекислого газу;
  • в яких у сімейному анамнезі за жіночою лінією були відзначені випадки ендометріозу;
  • зі зниженим імунітетом;
  • які використовують внутрішньоматкові спіралі;
  • які перенесли операції на матці;
  • з підвищеним рівнем естрогену;
  • які страждають на ожиріння та порушення обміну речовин.

Які чинники можуть спровокувати ендометріоз?

Розвиток ендометріозу можливий і під впливом зовнішніх чинників, серед яких:

  • інфекційні та запальні захворювання органів репродуктивної системи;
  • ускладнення під час пологів;
  • анемія;
  • знижений імунітет;
  • порушення у роботі ендокринної системи;
  • гормональні збої;
  • порушення менструального циклу;
  • онкологічні захворювання;
  • зловживання алкоголем, нікотином, кофеїном, наркотичними речовинами.

Види ендометріозу

Ендометріоз, симптоми якого можуть відрізнятися залежно від локалізації патологічного процесу, в медицині класифікують за кількома параметрами.

За розташуванням в організмі патологічних клітин виділяють ендометріоз:

  • генітальний (внутрішній), коли клітини ендометрія з’являються у м’язовому шарі матки та цервікальному каналі;
  • екстрагенітальний — до цього типу відносять ендометріоз кишечника, симптоми якого проявляються у порушеннях випорожнень, а також ниркову, легеневу патології та ендометріоз сечового міхура;
  • перитонеальний екстрагенітальний — проявляється розмноженням ендометріальних клітин на маткових трубах і придатках;
  • екстраперитонеальний — діагностується при появі та патологічному зростанні клітин ендометрію на зовнішніх статевих органах.

Залежно від ступеня ураження патологічно зміненими клітинами органів та глибини їхнього проникнення у здорові тканини виділяють 4 стадії (ступеня) захворювання:

  • 1 стадія — поява одиничних поверхневих осередків патології;
  • 2 стадія — поодинокі глибокі осередки;
  • 3 стадія — множинні глибокі осередки, спайки, кісти;
  • 4 стадія — множинні глибокі осередки, великорозмірні двосторонні кісти, зрощення органів, проростання ендометріальних клітин крізь піхву або пряму кишку.

Симптоми ендометріозу

Залежно від локалізації захворювання в конкретному органі ендометріоз викликає характерні для свого розташування симптоми, а саме:

  • у матці — рясні менструальні виділення, маткові кровотечі з вираженим больовим синдромом та ризиком розвитку анемії;
  • у цервікальному каналі (шийці) — виділення, що з’являються в середині циклу, болючі менструації;
  • у придатках (яєчниках) — гострий біль у нижній частині живота, що посилюється під час або відразу після статевого акту, розвиток кіст, які порушують репродуктивну функцію і перешкоджають виходу яйцеклітин із фолікулів;
  • у піхві — виникає за наявності на слизових оболонках запалень або ранок і проявляється мажучими виділеннями та хворобливістю в процесі статевого акту;
  • у черевній порожнині — виникає при ретроградних менструаціях, порушеннях внутрішньоутробного розвитку плода в ході вагітності та проявляється болями колюче-ріжучого характеру, що виникають під час сексуальних контактів і менструацій.

В якому віці хворіють на ендометріоз?

Ендометріоз матки, симптоми якого створюють постійний дискомфорт і призводять до безпліддя, згідно зі статистикою, вражає кожну 10-ту жінку дітородного віку, але в медичній практиці нерідко трапляються випадки цієї патології і серед дівчат підліткового віку, і у жінок після настання менопаузи. Основна кількість пацієнток із діагностованим ендометріозом припадає на жінок віком 30 – 45 років (38 %), у підлітковому віці діагноз ставлять 17 % дівчаток, а після менопаузи хворобу виявляють приблизно у 5 % жінок.

Діагностика ендометріозу

Щоб точно визначити у пацієнтки ендометріоз, діагностика патології повинна включати наступні маніпуляції:

  • усна консультація, вивчення скарг та анамнезу;
  • мануальний огляд у гінекологічному кріслі з метою визначення наявності на матці вузлів і бугристості;
  • УЗД-діагностика органів малого таза для визначення наявності, розмірів та локалізації ендометріоїдних вузлів;
  • МРТ (магнітно-резонансна томографія);
  • кольпоскопія — обстеження шийки матки та піхви за допомогою спеціального обладнання;
  • гістероскопія;
  • діагностична лапароскопія — оперативна методика, що дозволяє провести внутрішній огляд органів статевої системи та за потреби взяти зразки патологічно змінених тканин для гістологічного дослідження, а також виконати лікувальні маніпуляції — коагуляцію або припікання лазером.

Лікування ендометріозу

Лікування ендометріозу проводиться комплексно і безпосередньо залежить від стадії та локалізації патології. Терапія може бути:

  • консервативна — проводиться за допомогою гормональних лікарських препаратів;
  • хірургічна малоінвазивна (лапароскопія) — осередки змінених тканин видаляються за допомогою лазера, коагуляції або шляхом висічення в межах здорових тканин зі збереженням репродуктивних органів та їхніх функцій;
  • радикальна — операція передбачає видалення матки (гістеректомія) та придатків;
  • комбінована — поєднує в собі хірургічний та медикаментозний методи лікування.

Тактика лікування також залежить від віку пацієнтки, необхідності збереження репродуктивної функції, тяжкості перебігу патології та наявності у жінки супутніх захворювань.

Медикаментозне лікування ендометріозу

Консервативні методи лікування показані пацієнтам молодого віку з ранніми стадіями розвитку ендометріозу, перебіг яких є безсимптомним. Така терапія застосовується при необхідності збереження репродуктивної функції, а також як підготовка перед оперативним лікуванням.

У цьому випадку жінкам можуть бути призначені:

  • протизапальні засоби;
  • знеболювальні препарати та анальгетики;
  • гормональні лікарські засоби, що пригнічують активність патологічно змінених клітин.

Прийом гормональних препаратів є основою медикаментозної терапії. Залежно від стадії захворювання можуть призначатися:

  • КОК — комбіновані оральні контрацептиви або прогестини. Показані на всіх стадіях патології та мають властивість нормалізації секреції ендометріальних клітин, тим самим сповільнюючи їхнє зростання та швидкість поширення, скорочуючи тривалість та інтенсивність менструацій аж до повного припинення регулярних кровотеч. Неприємними побічними ефектами прийому препаратів цієї групи є збільшення маси тіла, хворобливі відчуття в грудях, міжменструальні виділення, що мажуть.
  • Монофазні контрацептиви — повністю блокують циклічні процеси, перешкоджаючи зростанню та подальшому відторгненню ендометрія, та в результаті цього усувають наслідки та подальший розвиток патології. Прийом таких препаратів часто призводить до депресій, безсоння, головного болю, стрибків артеріального тиску та зниження лібідо.
  • Агоністи гонадотропіну — трансдермальні та вагінальні контрацептиви, внутрішньоматкові спіралі, підшкірні імпланти з прогестином. Часто застосовуються перед лапароскопічним втручанням. Використовуються на останніх стадіях захворювання, перешкоджають циклічному виробленню статевих гормонів, здатні викликати сухість піхви, клімактеричні симптоми, знижують лібідо, викликають м’язові та головні болі.

Оперативне лікування ендометріозу

Хірургічне лікування захворювання в плановому порядку проводиться малоінвазивними лапароскопічними методами та у більшості випадків застосовується в комбінації з консервативним терапевтичним лікуванням. Операція показана в таких випадках:

  • патологія порушує нормальну функцію репродуктивних органів;
  • медикаментозне лікування не має очікуваної ефективності;
  • є підозра на утворення в яєчниках пухлини;
  • у придатках виявлено кісти ендометріоїдної природи;
  • якщо осередок захворювання має розміри більше ніж 3 см або зачіпає сусідні органи, порушуючи їхні функції.

Лапароскопічну операцію проводять через невеликі проколи очеревини, крізь які вводять лапароскоп із камерою для візуального контролю ходу хірургічного втручання та мікроінструмент. Патологічно змінені осередки видаляють електрокоагуляцією або лазером у межах здорових тканин. Основними перевагами лапароскопії є:

  • мінімальна травматичність;
  • знижений ризик післяопераційних ускладнень;
  • швидка реабілітація;
  • відсутність рубців.

Після операції з метою уникнення рецидивів патології пацієнтці може бути додатково призначена гормональна лікарська терапія.

У випадках, коли вік пацієнтки понад 40 років, а також якщо в майбутньому вагітності не плануються або діагностовано ендометріоз останніх стадій з ризиком переродження патологічно змінених тканин на злоякісні новоутворення, операція передбачає повну резекцію матки та придатків.

Як лікувати ендометріоз під час вагітності?

Ендометріоз і вагітність несумісні лише у випадках, коли захворювання перебуває у занедбаній стадії. При початкових ступенях патології зачаття можливе, більше того, вагітність при ендометріозі позитивно впливає на стан тканин. У вагітної жінки підвищується рівень прогестерону та протягом 9 місяців спостерігається ановуляція, що автоматично призводить до ремісії захворювання. При цьому на плід хвороба не має жодного негативного впливу, тому під час виношування дитини захворювання не лікують і гормони жінці не призначають.

Лікування медикаментами або оперативним шляхом може бути призначене жінці у випадках, коли після пологів і завершення лактації хвороба знову починає прогресувати.

Профілактика ендометріозу

Ендометріоз, причини якого можуть бути як вродженими, так і зовнішніми, набагато легше запобігти або вилікувати на ранніх стадіях. Для цього варто дотримуватись наступних заходів профілактики:

  • регулярно (не рідше одного разу на рік) проходити профілактичні огляди у гінеколога;
  • регулярний контроль рівня статевих гормонів та гормонів, що впливають на роботу імунної системи (аналіз крові);
  • ретельне спостереження після перенесених абортів і хірургічних маніпуляцій на матці;
  • своєчасне та повне лікування запальних процесів органів репродуктивної системи;
  • використання КОК або інших методів контрацепції з метою запобігання абортам;
  • обмеження фізичних навантажень та сексуальної активності під час менструацій;
  • дотримання базових правил здорового способу життя — достатня фізична активність, раціональне харчування, відмова від шкідливих навичок, контроль маси тіла.

Ускладнення ендометріозу і чим він небезпечний

Говорячи про те, ендометріоз чим небезпечний, насамперед варто відзначити, що чим довше протікає хвороба без належного лікування, тим вище стає ризик ускладнень та утруднюється її лікування.

Основними наслідками патології є:

  • безпліддя;
  • розвиток кіст і спайок;
  • анемія, що розвивається через тривалі та рясні менструації;
  • ризик настання позаматкової вагітності;
  • зростання загрози викидня та анемії плода у разі настання вагітності при ендометріозі;
  • можливість озлоякіснення (малігнізації) осередків патології;
  • перепади настрою;
  • утруднення нормальної дефекації та сечовипускання.

Лікування ендометріозу в багатопрофільному медичному центріGarvis

У багатопрофільному медичному центру Garvis (Дніпро) лікування гінекологічних патологій проводиться за допомогою сучасних малоінвазивних методик і новітнього хірургічного обладнання. Наша багатопрофільний медичний центр є найбільшим діагностичним лікувальним центром регіону та співпрацює з найкращими лікарями-гінекологами, які мають величезний досвід у лікуванні ендометріозу та інших патологій репродуктивної системи.

Медичний центр Garvis має власне діагностичне відділення, комфортний стаціонар, кваліфікованих лікарів, хірургів та молодший медичний персонал і пропонує своїм пацієнтам європейський рівень лікування та обслуговування. При цьому вартість хірургічного лікування у Дніпрі в нашій багатопрофільному медичному центру одна з найдоступніших і вже включає все необхідне для проведення операції та післяопераційної реабілітації.

Джерела

  • Адамян Л. B., Кулаков В. И., Сашин Б. Е. Материалы Международного конгресса «Лапароскопия и гистероскопия в диагностике и лечении гинекологических заболеваний» // М.,1998.
  • Баскаков В. П. Многопрофильный медицинский центр и лечение эндометриоза. // Л.: Медицина, 1990.
  • Бреусенко В. Г. Эндоскопия в гинекологии. // Под ред. Г. М. Савельевой. М., 1983.
  • Кулаков В. И., Овсянникова Т. В., Волков Н. И. Роль лапароскопии в диагностике и лечении бесплодия у женщин // Акуш. и гин. 1997.
Підпиши декларацію з сімейним лікарем та отримай БЕЗОПЛАТНО:
Підписати декларацію онлайн

Записатися на прийом