Чим небезпечна післяопераційна грижа

Згідно зі статистикою, після операції грижі на животі виникають приблизно у 15% пацієнтів, причому статися це може як протягом декількох місяців після хірургічного втручання, так і протягом декількох наступних років. При відсутності належного лікування випинання органів та їхнє защемлення може стати причиною серйозних наслідків аж до летального результату, тому такі стани вимагають негайної діагностики та своєчасної терапії.

Що таке вентральна грижа

Вентральна грижа — це найпоширеніше ускладнення хірургічних втручань в абдомінальній області, для якого характерне зміщення внутрішніх органів та їх випинання крізь передню черевну стінку в районі післяопераційного рубця.

Передумовою до появи дефекту може стати недотримання рекомендацій хірурга в післяопераційному періоді, спадковість, анатомічні особливості хворого або допущені в ході операції помилки. На сьогодні існує безліч методик корекції даного стану, які підбираються індивідуально залежно від розмірів, типу грижі та ряду інших чинників.

Чому з’являється післяопераційна грижа: причини та умови утворення вентральних гриж

Післяопераційна грижа може з’явитися після планових і екстрених операцій на органах черевної порожнини, в тому числі після лапароскопічних і ендоскопічних хірургічних втручань.

До основних причин її появи відносять:

• нерівномірне формування та погіршення структурних властивостей сполучної тканини в результаті порушень колагенового обміну;
• генетична схильність до появи гриж;
• інфікування післяопераційних ран;
• супутні захворювання, що ускладнюють загоєння поверхні рани — діабет, захворювання печінки, нирок і т. д.
• надмірні фізичні навантаження в реабілітаційному періоді;
• помилки в процесі оперативного втручання і зашивання рани;
• збільшення внутрішньочеревного тиску, викликане ожирінням, запорами, хронічним бронхітом або астмою;
• недотримання рекомендацій лікаря (носіння бандажа, дієта, і т. д.) в післяопераційному періоді.

Симптоми післяопераційної грижі

Як зрозуміти, що після операції з’явилася грижа? Тут все досить просто: в районі операційного рубця виникає характерне випинання, яке, як правило, проявляється або збільшується при будь-якому напруженні, кашлі, чханні та найменших фізичних навантаженнях.

До інших симптомів даного стану відносять:

• больові відчуття при напруженні або натисканні на випинання;
• дискомфорт під час піднімання з ліжка, чхання, кашлю і при будь-якому фізичному навантаженні;
• метеоризм, запор, непрохідність кишечника;
• нудота і блювота;
• загальна слабкість і підвищення температури.

Класифікація вентральних гриж

Щоб правильно вибрати метод лікування і врахувати можливі ризики, слід визначити тип випинання. Відповідно до класифікації EHS (Європейського Товариства Герніології), які бувають післяопераційні грижі, визначають за такими параметрами:

1. Розташування грижі на черевній стінці:

• латеральна — L;
• центральна (серединна) — М.

2. Розмір грижових воріт у ширину:

• мала до 4 см — W1;
• середня 4-10 см — W2;
• велика понад 10 см — W3.

3. Частота рецидивів:

• рецидивна;
• не рецидивна.

У свою чергу, латеральні та серединні грижі залежно від точної локалізації поділяють на окремі підвиди.

1. Латеральні:

• L1 — підреберна;
• L2 — бічна;
• L3 — клубова;
• L4 — поперекова.

2. Серединні:

• М1 — субксифоїдальна;
• М2 — епігастральна;
• М3 ​​— пупкова;
• М4 — інфраумбликальна;
• М5 — надлобкова.

Ускладнення вентральних гриж та чим небезпечна вентральна грижа

Саме по собі грижове випинання є не тільки косметичним дефектом, а й серйозним станом, що вимагає від пацієнта дотримання ряду обмежень.

Чим небезпечна вентральна грижа? За відсутності належного лікування вона може призвести до ряду серйозних ускладнень здоров’я, серед яких:

• порушення абдомінального дихання;
• розлад функцій черевних органів;
• защемлення, наслідками якого стає непрохідність кишечника і перфорація внутрішньочеревних органів;
• порушення кровопостачання, некроз тканин і перитоніт, які за відсутності екстреного хірургічного втручання призводять до летального результату.

Як лікувати післяопераційну грижу

Єдиний спосіб позбавлення від патології — оперативне втручання. Як видалити післяопераційну грижу, вирішує лікар на підставі локалізації випинання і результатів лабораторної діагностики.

Для планових операцій у сучасній хірургії застосовуються як класичні, так і малоінвазивні методики:

• відкриті операції;
• лапароскопія;
• ендоскопічне втручання.

В ході операції грижу видаляють, а тканини грижових воріт звужують і підсилюють спеціальною армуючою сіткою, щоб запобігти рецидиву.

Відкрита операція з розрізом

Проводиться за наявності у хворого протипоказань до лапароскопічного втручання, наприклад серцево-легеневих патологій. За рахунок доступу до утворення через зовнішній розріз дозволяє видаляти складні грижі, в тому числі великі, защемлені та множинні.

Різновидом відкритих операцій є герніопластика з міні-доступом. У цьому випадку розміри розрізу не перевищують 3-4 см, а провести втручання можна під спінальною (епідуральною) анестезією.

Лапароскопія

Сучасний метод видалення вентральної грижі, коли втручання проводять без розрізу. Мікроінструмент і камера (ендоскоп) вводяться через невеликі отвори на передній черевній стінці.

Завдяки відсутності розрізу значно скорочується період відновлення і ризик рецидиву, а сама операція переноситься пацієнтом легко.

У той же час слід враховувати, що такий метод лікування можливий виключно при малих грижах.

Ендоскопічна герніопластика

Екстраперитонеальна ендовідеохірургічна пластика дозволяє видаляти вентральні грижі будь-якої складності, в тому числі випинання:

• комбіновані;
• двосторонні;
• защемлені;
• великого розміру.

В рамках однієї операції можна видалити відразу кілька гриж, скоригувати діастаз за допомогою армуючої сітки, запобігти утворенню суміжних гриж і скоротити тривалість післяопераційної реабілітації.

Скільки носити бандаж після операції вентральної грижі

Бандаж при вентральній грижі в післяопераційному періоді рекомендовано носити для:

• безпечного і правильного відновлення функціональності передньої черевної стінки;
• захисту швів від тиску при фізичних навантаженнях, в тому числі кашлі, чханні, підйомі з ліжка;
• швидкого рубцювання шва;
• підтримки правильного анатомічного положення внутрішніх органів;
• мінімізації больових відчуттів і ризику рецидивів.

Носіння бандажа здійснюється відповідно до рекомендацій лікаря і за наступними правилами:

• Надягати виріб слід у повністю розслабленому стані в лежачому положенні, застібаючи його таким чином, щоб він не перешкоджав нормальному диханню.
• Під бандаж можна надягати бавовняну безшовну білизну, а в разі носіння на голе тіло мати запасний виріб.
• На ніч бандаж знімають, якщо іншого режиму носіння і перерв не призначив лікар.
• Постійне носіння підтримуючих пов’язок не рекомендоване, оскільки може призвести до атрофії м’язів.

По завершенні 6 місяців після видалення грижі пацієнт може повернутися до повноцінного життя без будь-яких обмежень.