Стравохід Барретта

Стравохід Барретта — що це таке? Дана патологія — небезпечне ускладнення гастроезофагеального рефлюксу, що виникає внаслідок заміщення плоских епітеліальних клітин слизової стравоходу метапластичним циліндричним за типом кишкових при тривалому впливі на них кислоти та жовчі. Захворювання також може виникнути на тлі хіатальної грижі при зміщенні нижнього відділу стравоходу в грудну порожнину або прилеглий відділ шлунка. Синдром Барретта оцінюється лікарями як передраковий стан. Патологія часто протікає безсимптомно і за відсутності адекватного лікування з часом переходить у дисплазію та рак. Сучасні методи діагностики та лікування патології суттєво знижують ризик переродження метаплазії в аденокарциному стравоходу.

Стравохід Барретта: симптоми та причини

На початкових етапах захворювання «стравохід Барретта» симптоми практично не проявляються. Чітка клінічна картина відсутня через схожість патології з ознаками гастроезофагеального рефлюксу, тому наявність метапластичних клітин у слизовій оболонці можна виявити, тільки якщо пацієнту призначена езофагогастроскопія діагностична. У міру прогресування хвороби стан хворого погіршується.

Основні симптоми захворювання

Звернутися до лікаря-гастроентеролога та пройти діагностику варто, якщо з’явилися перші симптоми стравоходу Барретта:

• біль та неприємні відчуття при ковтанні їжі (відчуття грудки в горлі);
• постійна печія та неприємний присмак у ротовій порожнині;
• відрижка гірким або кислим після вживання їжі;
• дисфагія (порушення ковтання харчової грудки при її проходженні стравоходом);
• першіння в горлі, не пов’язане із застудними або інфекційними захворюваннями;
• осиплість голосу;
• печіння та біль за грудиною неясної етіології;
• висока чутливість зубної емалі до температури їжі;
• сухий кашель, що особливо посилюється ночами;
• генетична схильність.

Причини патології

Основний фактор ризику, що підвищує ймовірність розвитку синдрому Барретта, — потрапляння вмісту шлунка та дванадцятипалої кишки у стравохід. Під дією кислого середовища та компонентів жовчі відбувається поступова трансформація плоскоклітинного епітелію в кишковий циліндричний, який більш стійкий до впливу шлункового соку й жовчних кислот. Внаслідок цього утворюються клони з порушеним механізмом природної загибелі клітин, що призводить до дисплазії та малігнізації новоутворення.

Стравохід Барретта, ознаки якого описані вище, не формується протягом кількох тижнів або місяців. Зміна клітин відбувається протягом тривалого часу. Основними факторами ризику є:

• грижа діафрагми стравоходу, яка призводить до розвитку рефлюксної хвороби;
• підвищена секреція шлункового соку, що є розчином соляної кислоти та різних ферментів;
• слабка скорочувальна функція стінок стравоходу;
• ожиріння та порушення метаболізму, що призводять до підвищеного тиску в черевній порожнині;
• неправильне харчування;
• куріння;
• зловживання алкоголем.

Стравохід Барретта у дітей виявляється на тлі ерозивної та неерозивної рефлюксної хвороби, причому клінічна картина у пацієнтів з патологією епітелію слизової стравоходу і без неї не відрізняється, тому у дітей із симптомами рефлюксу можлива метаплазія як за кишковим, так і за шлунковим типом.

Методи діагностики стравоходу Барретта

При захворюванні «стравохід Барретта» діагностика проводиться із застосуванням кількох методик, зазначених у клінічних рекомендаціях:

1. Рентгенографія стравоходу у двох проекціях із контрастом. Це інформативне дослідження, що дозволяє оглянути внутрішню структуру органа та виявити діафрагмальні грижі, дивертикули, запальні процеси, новоутворення та інші функціональні порушення слизової оболонки. Метод потребує додаткового обстеження для уточнення діагнозу.
2. УЗД стравоходу та шлунка. Дозволяє вивчити стан слизової та стінок у порожнині органів, кут стравоходу та його анатомічні межі, виявити новоутворення та інші патології, які не визначаються іншими методами дослідження.
3. Гастроскопія. Інструментальне дослідження, яке дозволяє оцінити моторику стравоходу та стан слизової оболонки. Призначається при скаргах на труднощі з ковтанням їжі та біль за грудиною, уможливлює уточнити рівень нижнього сфінктера.
4. Ендоскопія в білому світлі та у вузькосмуговому спектрі (відеоезофагогастроскопія). Є основним методом діагностики, що дозволяє вивчити всі сегменти стравоходу, оцінити стан слизової оболонки, виявити патологічні ділянки (ерозії, почервоніння, характерні осередки метаплазії) та визначити характер змін. Під час ендоскопічного обстеження лікар робить біопсію — забір тканини зі змінених ділянок для гістологічного дослідження.

Якщо виявлено зміни епітелію та анемія, призначається аналіз калу на приховану кров. В окремих випадках стандартну діагностику можна доповнити проведенням КТ грудної порожнини. Пацієнтам з обтяженою спадковістю призначають дослідження маркерів для виявлення ділянок дисплазії.

Стравохід Барретта: лікування медикаментозне та хірургічне

Стравохід Барретта — добре вивчена патологія, яка лікується консервативними й хірургічними методами та відповідає терапії, що застосовується при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі. Вибір способу визначається ступенем і тяжкістю захворювання.

Медикаментозна терапія

Тактика ведення медикаментозного лікування пацієнтів зі стравоходом Барретта спрямована на зменшення частоти й інтенсивності гастроезофагеального рефлюксу та профілактику утворення аденокарциноми. Для цього призначаються:

• дієтотерапія з переглядом і корекцією раціону;
• фармакотерапія, що передбачає прийом лікарських препаратів, якщо хворобу діагностували на початкових стадіях; включає лікування антацидами, антигістамінними препаратами та інгібіторами протонної помпи;
• фітотерапія — лікування настоями та відварами лікарських трав.

Успішність медикаментозної терапії безпосередньо залежить від ступеня захворювання та своєчасності звернення пацієнта до лікаря. Якщо у пацієнта діагностовано на ранній стадії стравохід Барретта, лікування консервативними методами дає добрі результати.

Хірургічне лікування

До найефективніших методів належать:

1. Антирефлюксна хірургія. Операція фундоплікації полягає у зміцненні сфінктера стравоходу тканинами шлунка. Процедура дозволяє посилити скорочувальну функцію шлунка і не допустити потрапляння кислого розчину в стравохід.
2. Кріодеструкція. Застосовується для лікування синдрому Барретта з неоплазією низького ступеня. Полягає у видаленні пошкоджених ділянок слизової рідким азотом.
3. Ендоскопічне лікування. Суть малоінвазивної процедури полягає у проведенні радіочастотної абляції. Під час сеансу виконується вплив радіочастотними хвилями на уражені ділянки слизової оболонки. РЧА дозволяє швидко та ефективно вилікувати метаплазію стравоходу.
4. Хірургічне лікування. При діагнозі стравохід Барретта операція полягає у резекції пошкодженої слизової оболонки шляхом трансхіатального доступу через невеликий розріз на шиї та на черевній стінці. Одночасно з екстирпацією виконується пластика шлунковою трубкою. Віддалені результати хірургічного лікування стравоходу Барретта сприятливіші, ніж операція з приводу аденокарциноми.

Гістологічна діагностика стравоходу Барретта

Довгий час вважалося, що гастроскопія є стандартом діагностики при синдромі Барретта. Проте зараз доведено, що цей вид обстеження лише припускає стравохід Барретта та може пропустити початкові форми патології. Передракові стани проявляються атрофією і тонкими змінами слизової оболонки, непомітними при ендоскопії в білому світлі. Тому підтвердженням діагнозу є лише ендоскопічне дослідження із забором тканин на біопсію та результати гістологічної діагностики, які дозволяють оцінити тип і ступінь ураження органа.

Основним критерієм для встановлення діагнозу є морфологічна класифікація, згідно з якою виділяють три типи метаплазії з різним «ямковим малюнком»:

1. Кардіальний (перехідний) — епітелій має складчасту структурну поверхню з характерними округлими ямками овальної форми. У тканинах присутні муцин-продукувальні клітини, а також головні й обкладальні клітини та пілоричні залози шлунка.
2. Фундальний — для епітелію цього типу характерні прямі ямки. На слизовій оболонці визначаються головні та парієтальні клітини фундального відділу шлунка.
3. Циліндричний — структура складається з довгастих ямок, що нагадують борозни, та ворсин з помітними світло-блакитними гребенями, які відповідають циліндричному епітелію. Чіткий ямковий рисунок відсутній, зміна кольору та рельєфу, а також ерозовані ділянки в межах сегмента слизової оболонки вказують на дисплазію.

Хірурги та лікарі-гастроентерологи багатопрофільного медичного центру Garvis у Дніпрі успішно реалізують як медикаментозне лікування стравоходу Барретта, так і оперативну програму лікування кишкової метаплазії стравоходу. Сучасне обладнання та великий клінічний досвід фахівців дозволяють своєчасно діагностувати патологію і здійснювати контроль при виборі консервативної тактики. Записатися на прийом до фахівця можна за вказаним на сайті номером телефону або за допомогою електронної форми.