Міхурово-піхвові нориці

Сечостатеві нориці — тяжке та відносно нерідке ускладнення в акушерсько-гінекологічній практиці. Вони виникають переважно внаслідок поранень сечових органів чи трофічних розладів під час патологічних пологів, акушерських та гінекологічних операцій. Рідше причинами стають хімічні, радіаційні та термічні опіки, побутова травма чи вогнепальні поранення.

Симптоми сечостатевих нориць

Залежно від залучених до патологічних процесів органів розрізняють міхурово-генітальні, сечоводо-генітальні, уретро-піхвові та комбіновані (сечостатеві та сечокишкові) нориці. Формування та клінічна картина сечостатевих нориць залежать від причин їх виникнення.

Міхурово-генітальні нориці становлять більшість сечостатевих нориці (55-65%). Залежно від причини виникнення розрізняють міхурово-піхвові нориці травматичного, запального, онкологічного та радіаційного генезу.

Пухирно-генітальні нориці травматичного генезу

Ушкодження сечових шляхів при гінекологічних операціях залишаються найпоширенішим видом травми, що призводить до виникнення міхурово-піхвових нориць. Травматичні міхурово-генітальні нориці після гінекологічних операцій обумовлені в основному тяжкістю гінекологічної патології та складністю хірургічної допомоги внаслідок несвоєчасності звернення за хірургічною допомогою, а також недостатньою кваліфікацією хірурга.

Пухирно-генітальні нориці в результаті акушерської травми частіше виникають після оперативних втручань з приводу тяжкої акушерської патології і є наслідком екстремальної ситуації та необхідності терміново витягти плід або видалити матку.

Основним симптомом міхурово-піхвових нориць є мимовільне та постійне підтікання сечі з піхви. Якщо свищ стало результатом непоміченої травми сечового міхура, то підтікання сечі починається в перші ж дні після операції, а при трофічних змінах стінки міхура воно буває відстроченим і залежить від характеру та поширеності патологічного процесу (зазвичай на 7-11 добу). Клінічно дуже важливо встановити, чи підтікає сеча при збереженому сечовипусканні або останнє повністю відсутнє. За цим симптомом можна судити про діаметр міхурової фістули: при точкових норицях і норицях, розташованих вище міжсечовідної складки (високих), може зберігатися мимовільне сечовипускання. При прогресуванні захворювання з’являється біль у ділянці сечового міхура та піхви. Постійним симптомом цього тяжкого захворювання є психоемоційний розлад у пацієнтки, зумовлений підтіканням сечі.

Діагностика цього стану заснована на ретельно зібраному анамнезі, аналізі клінічного перебігу захворювання та даних огляду хворої. Труднощі виникають при високо розташованих фістулах, що відкриваються в рубцово змінений склепіння піхви. Схема обстеження хворих з міхурово-піхвовими свищами включає збір анамнезу та гінекологічний огляд, проведення тритампонної проби, цистоскопію та вагінографію, УЗД нирок. За показаннями виконується екскреторна урографія, радіонуклідна ренографія, цистографія у трьох проєкціях.

Пухирно-генітальні нориці запального генезу формуються внаслідок гнійно-запальних захворювань внутрішніх статевих органів. На відміну від міхурово-піхвових нориць травматичного генезу, при яких загальний стан хворих частіше буває задовільним, при міхурово-придаткових, параметрально-придаткових та складних норицях гнійно-запальної етіології стан хворих порушено внаслідок інтоксикації та деструктивного процесу в малому тазі.

Багатопрофільний медичний центр захворювання визначається стадією та поширеністю гнійно-запального процесу. Основні скарги – біль над лоном різної інтенсивності, що іррадіює в стегно і поперек, дизуричні явища, підвищення температури тіла, озноб, гнійні виділення зі статевих шляхів, піурія, рідко меноурія.

Діагностика включає огляд, лабораторні дослідження, УЗД малого таза та нирок, ренографію, екскреторну урографію, комп’ютерну томографію, цистоскопію, хромоскопію, гістероскопію, фіброколоноскопію.

При виявленні міхурово-піхвової нориці, як правило, проводиться спроба консервативного лікування: встановлення постійного катетера в сечовий міхур на 8-10 добу, промивання сечового міхура антисептиками, мазеві тампони у піхву, антибактеріальна терапія, уросептики. За даними літератури, у 2-3% хворих невеликі нориці рубцюються, але більшість пацієнток з міхурово-піхвовими норицями вимагають хірургічного лікування. Існують вагінальний, лапаротомний та лапароскопічний доступи операції. Вибір доступу залежить від розташування фістули та супутньої патології геніталій. Показанням до вагінальної операції вважається можливість повної мобілізації свищевого ходу, висічення рубцевих тканин, адекватного та повного відновлення функціональної повноцінності органу.

Лапаротомний доступ в даний час у світі практично не застосовується через високу травматичність та відносно низьку ефективність.

Розвиток лапароскопічної техніки дозволило виконувати операції при міхурово-маточних норицях лапароскопічним доступом. При цьому хороша візуалізація дозволяє максимально точно виділити краї свищевого ходу та акуратно накласти ендоскопічні шви спеціальним шовним матеріалом.

В цьому випадку використовуються всі переваги лапароскопічного доступу – мала травматичність, короткий післяопераційний період, швидке відновлення та хороші результати лікування.

У багатопрофільному медичному центру Garvis накопичено величезний досвід лікування пацієнток із міхурово-генітальними норицями травматичного походження. Для цього в багатопрофільному медичному центріє сучасне обладнання та кваліфікований медичний персонал, який володіє всім обсягом хірургічних втручань при цій складній патології та на високому рівні надає допомогу таким пацієнткам. У своїй роботі ми дотримуємося найкращих європейських стандартів для лікування таких хворих.