Кондилома шийки матки

Кондилома шийки матки — це одна з найпоширеніших вірусних патологій жіночої статевої системи. Кондиломи на шийці матки є бородавчастими утвореннями, що з’являються внаслідок поширення папіломавірусної інфекції та мають низький ризик онкологічного переродження. Проте в деяких випадках вони здатні перероджуватись і за короткий проміжок часу прогресувати в злоякісну пухлину Бушке-Левенштейна, а також викликати неприємні симптоми, тому підлягають видаленню.

Види кондилом шийки матки

Як лікувати кондиломи шийки матки, безпосередньо залежить від виду новоутворення. Вони можуть бути:

• плоскими;
• загостреними.

Плоска кондилома шийки матки

Плоска кондилома шийки матки є найпоширенішим і небезпечним різновидом патології, оскільки вказує на наявність хронічного інфекційного процесу та присутність вірусу в статевих органах жінки протягом тривалого часу. За наявності такої форми захворювання нарости можуть проростати всередину, проникаючи в слизові оболонки, при цьому не проявляючись над епітелієм у висоту. Через це плоска кондилома шийки матки, лікування якої є обов’язковим, може залишитися не виявленою гінекологом під час гінекологічного огляду.

Загострена кондилома шийки матки

Загострені кондиломи на шийці матки, лікування яких проводиться хірургічним шляхом, вказують на гострий перебіг вірусної інфекції. Такі утворення виникають одномоментно і візуалізуються як розростання слизової оболонки на короткій ніжці, що зовні нагадують морську капусту. Такі нарости добре помітні під час планового гінекологічного огляду, тому діагностуються одразу.

Кондиломи шийки матки: причини та симптоми

Кондиломи шийки матки, причини появи яких у поширенні вірусної інфекції на слизовій оболонці жіночих статевих органів, а саме вірусу папіломи людини, можуть мати різний ступінь онкогенності залежно від типу вірусу.

Найбільший ризик становлять віруси типів HPV 16, 18, 31, 33, 35, 39, 45, 51.

Спровокувати розвиток захворювання можуть такі фактори:

• венеричні хвороби;
• порушення роботи імунної системи;
• травми слизової оболонки піхви;
• порушення балансу природної мікрофлори;
• безладні статеві зв’язки;
• дисбактеріоз кишківника.

Вірус передається статевим шляхом, а захворювання розвивається переважно безсимптомно, причому через внутрішню локалізацію кондилом візуально визначити їхню наявність можна лише під час гінекологічного огляду та кольпоскопії. Щоб визначити походження кондиломи, проводиться біопсія.

Кондиломи шийки матки, симптоми яких пацієнтка може виявити самостійно, помітні вже при значному поширенні, коли помітно знижується імунний бар’єр. Захворювання може проявлятися:

• незначним свербінням;
• почервонінням шкіри зовнішніх статевих органів;
• утворенням дрібних горбиків на шкірі.

У міру поширення наростів та набуття ними форми папул або півнячих гребенів, а також збільшення кількості кондилом можуть виникати такі симптоми:

• сильний свербіж;
• порушення чутливості;
• біль під час статевого акту;
• кров’янисті виділення;
• печіння, свербіж та болючість при випорожненні сечового міхура (при переході утворень на область уретри).

Методи діагностики кондиломи шийки матки

Кондиломи на шийці матки, лікування яких проводиться хірургічним шляхом, можна діагностувати під час гінекологічного огляду. Для діагностики призначаються такі дослідження:

• візуальний огляд піхви та шийки матки;
• кольпоскопія шийки матки (розширена) з обробкою слизової оболонки розчинами оцту та йоду;
• ПАП-тест;
• цитологічне дослідження мазка з піхви з метою виявлення атипових клітин і диспластичних процесів;
• імунологічні дослідження на наявність антитіл до ВПЛ (вірусу папіломи людини) у крові;
• біохімічний аналіз крові;
• аналіз крові на ВІЛ, сифіліс, гепатити.

Лікування кондиломи шийки матки

Записуючись на прийом до лікаря, обов’язково варто поцікавитися, як видаляють кондиломи на шийці матки у вибраній багатопрофільному медичному центру. Медикаментозна терапія таких новоутворень, як правило, є малоефективною, тому нарости підлягають хірургічному видаленню.

Видалення кондиломи на шийці матки можливе за допомогою:

• лазерної коагуляції;
• радіохвильового методу;
• кріодеструкції новоутворень;
• методом електрокоагуляції.

Процедуру проводять у першій фазі менструального циклу (на 5 – 9-й день з початку менструації) амбулаторно. Анестезію застосовують місцеву, а госпіталізація пацієнтки після маніпуляції не потрібна.

Через місяць після процедури проводять контрольний огляд з метою оцінки ефективності лікування.

Джерела

• Хадарцева К. О., Філатова О. Є., Паньшин М. В. Індивідуалізація (персоніфікація) в акушерстві та гінекології [Електронний ресурс] // Вісник нових медичних технологій. Електронне видання. 2019.
• Клінічні рекомендації: аногенітальні (венеричні) бородавки. Розроб.: Російське товариство дерматовенерологів та косметологів, Асоціація колопроктологів Росії, Російське товариство акушерів-гінекологів. — 2021.
• Дементьєв О. С., Дементьєва І. Ю., Кочетков С. Ю., Чепанова О. І. Акушерство та гінекологія // ГЕОТАР-Медіа. 2016.
• Каптильний В. О. Акушерство та гінекологія: практичні навички та вміння з фантомним курсом: навчальний посібник // ГЕОТАР-Медіа. 2018.
• Бачурін В. А. Золотий стандарт діагностики в акушерстві та гінекології [Електронний ресурс] // Ремедіум, Приволжя. 2014.
• Дерматовенерологія. Національне керівництво. Коротке видання / за ред. Ю. С. Бутова, Ю. К. Скрипкіна, О. Л. Іванова. – М.: ГЕОТАР-Медіа. — 2013 — 896 с.