Гінекомастія

Спостерігати за своїми грудьми важливо не тільки жінкам, а й чоловікам, адже в них також є молочні залози, в яких із різних причин можуть розвиватися патологічні процеси. Гінекомастія у чоловіків є найпоширенішим серед них і проявляється патологічним збільшенням грудей, яке у 20 % випадків розвивається на одній та у 80 % одночасно на двох грудних залозах. При своєчасному зверненні до лікаря позбутися патології можливо консервативними або щадними оперативними методами, проте для цього важливо знати, чому виникає хвороба та як вона проявляється на ранніх етапах.

Що таке гінекомастія?

Відповідь на запитання: «Гінекомастія: що це?» досить проста, адже даний діагноз поширюється на всі ситуації, коли в чоловіків зрілого віку збільшуються грудні залози — одна або відразу обидві. Даний стан може бути викликаний як патологічним розростанням залозистих тканин, так і відкладенням жиру в ділянці грудей при зайвій вазі.

У більшості випадків це доброякісний процес, проте за тривалої відсутності повної діагностики та належного лікування наслідки гінекомастії можуть бути дуже сумними, аж до розвитку злоякісної пухлини.

Поширеність захворювання з кожним роком зростає. Крім медичних ризиків і фізичного дискомфорту, захворювання зазвичай характеризується і порушенням соціальної адаптації пацієнтів.

Чоловіки соромляться роздягнутися у спортзалі, піти в сауну або вийти на пляж, а також мають проблеми в інтимних відносинах з представницями протилежної статі. Подібний сором не тільки порушує психологічну рівновагу, а і є основною причиною, через яку пацієнти звертаються до медиків вже на пізніх стадіях хвороби, коли позбутися її можна вже виключно хірургічним шляхом. Хоча, вчасно виявивши причини патології та розпочавши лікування, повернутися до нормального способу життя можна набагато швидше.

Етіологія: причини гінекомастії

Причини гінекомастії досить різноманітні. Основними її факторами є:

• Гормональний дисбаланс, зокрема, зниження рівня тестостерону (чоловічого гормону) та викликане ним переважання естрогену (жіночого гормону), а також нечутливість тканин до тестостерону.
• Гормонально активні новоутворення в гіпофізі, яєчках, надниркових залозах, підшлунковій залозі, тиреотоксичний зоб, простатит і аденома.
• Прийом деяких лікарських засобів, зокрема медикаментів для лікування серця, антидепресантів, цитостатиків, анаболіків.
• Шкідливі звички, алкоголізм, наркоманія.
• Гіперпролактинемія, що супроводжується зростанням залозистої, жирової та сполучної тканини.
• Порушення обмінних процесів — діабет, ожиріння, токсичний зоб, гіпотиреоз.
• Соматичні патології, такі як ВІЛ, ниркова та печінкова недостатність, цироз, відновлення після тривалого дотримання жорсткої дієти.
• Гіпогонадизм.

Класифікація та види гінекомастії

Існують такі види гінекомастії:

• Істинна, коли груди збільшуються внаслідок розростання залозистої тканини.
• Хибна, спричинена ожирінням і скупченням навколо залоз жирової клітковини.
• Змішана, коли одночасно збільшується залоза, кількість сполучної тканини та жирових відкладень у грудях.

Істинну гінекомастію називають фізіологічною та відносять до розряду норми у випадках, коли вона виникає на тлі вікових гормональних змін.

Розрізняють такі типи фізіологічних гінекомастій:

• Новонароджених — розвивається при потраплянні в організм дитини жіночих статевих гормонів у процесі внутрішньоутробного розвитку і проходить самостійно в перші кілька місяців після народження.
• Пубертатна — може з’являтися у підлітків чоловічої статі у віці 13 – 14 років на тлі статевого дозрівання та викликаного ним гормонального дисбалансу. Проходить самостійно, в поодиноких випадках коригується медикаментозно (гормональна терапія) або малоінвазивними оперативними методами.
• Похилого віку — виникає в похилому віці через зниження синтезу тестостерону в організмі на тлі стабільного рівня естрогену з подальшим переважанням останнього.

Залежно від локалізації патологічного процесу в медицині розрізняють гінекомастію:

• односторонню, коли збільшена лише одна грудна залоза;
• двосторонню, коли ростуть обидві грудні залози відразу, причому зростання може бути як симетричним, так і несиметричним.

Клінічний прояв

Груди чоловіка вважаються рудиментом, вони складаються з невеликої кількості залозистої тканини та жирової клітковини. При патології вони можуть збільшитися до 15 см у діаметрі та до 150 г у вазі.

Залежно від причин гінекомастії симптоми можуть дещо відрізнятися, проте загалом скарги будуть схожими.

Основні ознаки гінекомастії:

• помітне збільшення однієї або одразу двох грудей;
• тяжкість у молочних залозах;
• нагрубання грудей, що супроводжується збільшенням розмірів і чутливості сосків, а також потемнінням шкіри;
• виділення з сосків рідкого вмісту білястого або жовтуватого відтінку;
• болючість і відчуття дискомфорту в ділянці грудей;
• порушення статевої функції, відсутність ерекції та зміна складу сперми.

На клінічну картину також впливає тип патології:

• Збільшення грудей за жіночим типом внаслідок зростання залозистої та сполучної тканини вказує на істинну гінекомастію.
• Скупчення в грудях жирової клітковини, що супроводжується збільшенням грудних залоз без їхнього нагрубання, характерне для хибної гінекомастії, спричиненої наявністю в чоловіка зайвої ваги.
• Зростання залоз з одночасним накопиченням у грудях жиру діагностується як змішана форма хвороби.

За відсутності належної терапії захворювання прогресує.Основні стадії гінекомастії:

• проліферуюча (така, що розвивається) — початкова фаза патологічного процесу, яка добре піддається консервативній терапії та триває до 4 місяців від моменту появи перших симптомів;
• проміжна — протікає без активного зростання залоз і може тривати до року;
• фіброзна — діагностується при неможливості зупинки процесу зростання грудей консервативними методами, а видалення гінекомастії стає можливим виключно хірургічним шляхом.

Діагностика

При появі перших ознак, таких як болючість або збільшення грудей, пацієнту варто звернутися до терапевта чи ендокринолога. Лікар проведе первинний огляд, приділяючи особливу увагу вазі та наявності вторинних статевих ознак, стану яєчок і грудних залоз, шляхом пальпації, зафіксує скарги хворого, збере анамнез, після чого призначить необхідне обстеження.

Діагностика гінекомастії проводиться комплексно і включає наступні види лабораторних та інструментальних досліджень, зокрема:

• Рентгенографія.
• Мамографія.
• Ультразвукова діагностика молочних залоз, пахвових лімфовузлів і мошонки.
• КТ або МРТ (комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія) мозку, надниркових залоз, підшлункової залози та інших органів для виявлення гормонозалежних пухлин, які здатні викликати зростання грудей.
• Біопсія тканин за наявності новоутворень у грудях для виключення розвитку злоякісних процесів.
• Розширені аналізи крові на гормони естрадіол, тестостерон, фолікулостимулюючий гормон, лютеїнізуючий гормон, ДГЕА-сульфат, гормони щитовидки ТТГ, Т3 і Т4, пролактин та ХГЛ (хоріонічний гонадотропін людини) із зазначенням їхнього процентного вмісту.
• Аналіз на ПСА (простатоспецифічний антиген), підвищений рівень якого вказує на аденому простати.
• Аналіз рівня печінкових трансаміназ – сечовини, білірубіну, креатиніну, АСТ та АЛТ.

Лікування

Не вимагає специфічної терапії лише фізіологічна гінекомастія, оскільки вона здебільшого проходить самостійно. Лише зрідка пацієнтам пубертатного періоду потрібна корекція гормональними препаратами.

Як позбутися гінекомастії, що виникла з причин, не пов’язаних із віковими змінами, вирішує лікар залежно від того, на якій стадії захворювання до нього звернувся пацієнт.

Першим етапом лікування є усунення, у випадках, коли це можливо, основної причини, що викликала зростання грудей. Позбутися патології консервативними методами можна лише на початкових етапах хвороби за допомогою гормональної терапії, яка передбачає введення пацієнту препаратів тестостерону або естрогену.

У випадках, коли прийом медикаментів не дає бажаного результату, вдаються до хірургічних методів лікування. В сучасній хірургії для видалення молочних залоз у чоловіків застосовуються малоінвазивні методики, а саме:

• Ендоскопічна мастектомія — показана при невеликому збільшенні залоз, проводиться за допомогою ендоскопа та хірургічних мікроінструментів, які вводяться через невеликі проколи. Хід операції хірург контролює, орієнтуючись на виведене на монітор зображення. Ця операція може проводитися під місцевою анестезією і не потребує тривалої реабілітації.
• Підшкірна мастектомія — показана при невеликому зростанні залози та віддаленні змінених тканин від соскової зони, дозволяє зберегти естетику тіла, оскільки не зачіпає м’язи та соски.
• Мастектомія з ліпосакцією — комбінована операція, показана при змішаній гінекомастії, передбачає повне видалення залози з подальшим відкачуванням жирової клітковини для отримання максимально естетичних результатів.

Вибір конкретного методу операції здійснює лікар з урахуванням медичних показань, індивідуальних особливостей пацієнта та його побажань. Сучасне обладнання багатопрофільного медичного центру й висока кваліфікація наших онко- та пластичних хірургів дозволяють проводити оперативне лікування гінекомастії амбулаторно протягом одного дня.

Запис до хірурга в Дніпрі або будь-якому іншому місті України допоможе чоловікові визначити відповідний метод операції, повернути здоров’я та впевненість у собі в найкоротші терміни, оскільки при всіх описаних методах втручання реабілітація не триватиме довше 1,5 – 2 місяців.

Профілактика

На жаль, специфічна профілактика гінекомастії поки не придумана, оскільки більшість причин патології не залежать від способу життя пацієнта. Втім, знизити ризик розвитку захворювання допоможуть:

• правильне харчування та вживання достатньої кількості води;
• підтримання нормальної маси тіла;
• регулярні медичні огляди;
• звернення до лікаря у випадку будь-яких змін тіла або самопочуття.

Реабілітація

Сучасні операції тривають трохи більш як 30 – 40 хвилин, після чого хворого переміщують у палату стаціонару, де він перебуває 1 – 2 дні під наглядом лікарів і кваліфікованого медичного персоналу. Вдома продовжується реабілітація до повного відновлення.

Серед основних рекомендацій хірургів у післяопераційному періоді (4 – 6 тижнів):

• носіння спеціальної пов’язки, що підтримує, або бандажу;
• мінімізація фізичних навантажень;
• відмова від відвідування пляжів, соляріїв, саун, лазень і басейнів;
• дотримання режиму сну та харчування;
• приймання антибактеріальних та інших ліків (за наявності показань).