Переломи п’ясткових кісток та пальців кисті
Переломи кісток кисті є наслідком травматичної дії. Оперативне лікування виконується при неможливості усунути наявне усунення уламків, а також при нестабільних формах переломів, коли уламки неможливо утримати в правильному положенні в гіпсовій пов’язці.
За відсутності відповідного лікування кістка зростається зі зміщенням уламків, часто формуються незрощення, що призводить до появи деформації кисті та стійкого порушення її функції.
Використання у роботі інтраопераційного рентгенологічного контролю дозволяє проводити малотравматичні оперативні втручання, що забезпечує умови для ранньої функціональної реабілітації.
Лікування вибирається в залежності від типу перелому (без усунення, зі зміщенням уламків, поєднані з пошкодженнями інших структур кисті, множинні та ін). Це різні види сучасного остеосинтезу кісток (спицями, гвинтами, накістковими пластинами).
Після операції пацієнт може залишити багатопрофільний медичний центр ввечері на день операції або наступного дня.
Переломи човноподібної кістки
Ладьоподібна кістка виконує «ключову» роль у функціонуванні зап’ястя завдяки своєму анатомічному положенню. Переломи човноподібної кістки займають перше місце серед травм кісток суглоба і часто виникають при падінні з упором на кисть. Через її губчасту будову діагностика переломів викликає труднощі, тому що на стандартних рентгенограмах лінія перелому в перші дні після травми часто не видно. Тому такі пошкодження часто не діагностуються і в результаті формуються незрощення (хибні суглоби) човноподібної кістки, що призводить до розвитку артрозу кістового суглоба, постійним болям та обмеження рухів.
Для діагностики виконують рентгенографію кістового суглоба зі спеціальними укладаннями кисті, МРТ, КТ дослідження.
Лікування нових стабільних переломів консервативне
Хірургічному лікуванню підлягають нестабільні переломи, хибні суглоби човноподібної кістки. Використання в роботі інтраопераційного рентгенологічного контролю (ЕОП) дозволяє проводити остеосинтез човноподібної кістки гвинтом з невеликого розрізу, що дозволяє зберегти кровообіг кістки і скоротити терміни післяопераційної реабілітації. Лікування фальшивих суглобів проводиться з використанням кісткової пластики дефекту кістки.
Після операції пацієнт може залишити багатопрофільний медичний центр ввечері на день операції або наступного дня.
Переломи дистального відділу променевої кістки (у типовому місці)
Найчастіше це розгинальні переломи виникають при падінні з упором на долоню. Формується «штикоподібна» деформація променево-зап’ясткового суглоба. Для діагностики потрібне проведення рентгенографії або КТ.
Операція виконується при нестабільних, оскольчатих, внутрішньосуглобових переломах, а також при вторинних зсувах уламків променевої кістки.
За відсутності належного лікування перелом зростається зі зміщенням, що призводить до постійних болів та обмеження рухів у кістовому суглобі, слабкості кисті, утруднення в самообслуговуванні. Нерідко виникають синдром карпального каналу та підшкірні розриви сухожилля довгого розгинача 1 пальця.
Операція полягає у відкритому вправленні уламків та фіксації перелому кістковою пластиною і проводиться з використанням інтраопераційного рентгенологічного контролю, що дозволяє малотравматично та максимально точно зіставити та міцно зафіксувати уламки. Стабільний остеосинтез пластиною дозволяє не використовувати тривалу фіксацію гіпсовою пов’язкою, а ранні терміни розпочати функціональну реабілітацію.
Середня тривалість перебування у багатопрофільному медичному центрі: 1-2 дні
Травми кістового суглоба (зап’ястя)
Захворювання та травми зап’ястя виявляються, як правило, стійким больовим синдромом, набряком кисті, обмеженням рухів. Незважаючи на безліч методів діагностики (рентген, МРТ, УЗД, КТ), дослідження зап’ястя викликає певні труднощі. Труднощі діагностики пояснюються складною анатомічною будовою кістового суглоба: 8 кісток зап’ястя вкриті хрящем і пов’язані в кінетичний ланцюг множинними зв’язками та меніском (тригранний фібрознохрящовий комплекс). Ушкодження навіть однієї зв’язки або перелом кістки зі зміщенням призводить до порушення складного балансу всередині зап’ястя, а потім розвитку дегенеративних процесів (артрозу).
Артроскопія зап’ястя
Артроскопія зап’ястя – дозволяє не тільки з високою точністю оцінити ступінь ушкодження структур зап’ястя, а також відновити наявні ушкодження. Показання для артроскопії кістового суглоба: постійні болі; хронічні та гострі запальні процеси, синовіт; деформуючий остеоартроз; травматичні ураження кисті – переломи кісток та розриви зв’язок.
Артроскопія це малоінвазивна операція, що дозволяє значно скоротити терміни одужання і легко переноситься пацієнтом. Для виконання артроскопії кисті у багатопрофільному медичному центрі використовують провідникову анестезію. Артроскопічне дослідження проводять за допомогою спеціального інструменту, який вводять через дрібні розрізи (до 0.5 см). По тривалості операція займає 60 хв. У післяопераційному періоді проводиться іммобілізація зап’ястя за допомогою ортезу або долонної гіпсової шини.
Час перебування у стаціонарі до 1 доби.
